Зображення: Pixabay/mohamed_hassan

У нещодавно опублікованому щорічному Індексі свободи преси «Репортерів без кордонів» Україна піднялася на 6 позицій і посіла 96 місце. Цей звіт, однак, аналізує минулорічну ситуацію, не враховує наслідків пандемії коронавірусу, а також багатьох економічних чинників, що безпосередньо впливають на свободу слова.

Сучасні вимірювання свободи слова, хоча і є надійними інструментами, мають свої вади. Наприклад, вони більше зосереджені на безпеці журналістів, утисках медіа від держави та фінансових корпорацій – і недостатньо враховують ситуацію на  медіаринку. Через коронавірус у першу чергу постраждали звичні для ЗМІ бізнес-моделі. Безумовно, є і інші загрози, які можна вписати в світову кризу демократії. А отже вирішення проблеми – у площині політичній.

Аналіз становища свободи преси і Україна

19 квітня міжнародна організація «Репортери без кордонів» (RSF) опублікувала щорічний Світовий індекс свободи преси. У ньому Україна піднялася на 6 позицій порівняно з минулим роком і посіла 96 місце з 180. Втім, як зазначила директорка Інституту Масової Інформації (ІМІ) Оксана Романюк, це покращення рейтингу відбулося за рахунок падіння інших країн; загалом же, показники України погіршилися. Національна Спілка Журналістів України (НСЖУ) повідомляє, що 2019-му році було скоєно 75 нападів на журналістів в Україні. ІМІ ж говорить про 243 випадки порушень свободи слова, з яких 172 стосувалися фізичної агресії проти журналістів. Також 2019 року сталося вбивство журналіста – Вадим Комаров із Черкас помер у лікарні після нападу на нього.

Методологія індексу «Репортерів без кордонів» складається з двох компонентів – статистики нападів на журналістів та опитника на 87 питань, що заповнюється журналістами, медіаюристами, медіадослідниками та іншими фахівцями, відібраними RSF. Усі запитання анкети можна розподілити на 6 категорій – плюралізм, незалежність ЗМІ, оточення та самоцензура, законодавство, прозорість та інфраструктура.

Звіт RSF – один із найкращих, але не єдиний індекс для оцінки свободи слова. Дослідники Лі Бекер (Lee B. Becker) та Влад Дудор (Vlad Tudor) звертають увагу, що жоден із наявних рейтингів не дає чіткого визначення свободи слова. Freedom House посилається на Статтю 19 Загальної декларації прав людини, яка передбачає, що  «кожна людина має право на свободу переконань i на вiльне їх виявлення; і це право включає свободу безперешкодно дотримуватися своїх переконань та свободу шукати, одержувати i поширювати iнформацiю та iдеї будь-якими засобами i незалежно вiд державних кордонiв». Утім, до розуміння концепту свободи преси це багато не додає.

Крім того, зауважують Бекер і Тудор, індекси міжнародних організацій – недостатньо чутливі до обмежень ринку. Здебільшого, вони вимірюють обмеження свободи медіа через загрози з боку держави і великих фінансових груп. А під час пандемії Covid-19 саме ринок першим вплинув на фінансове становище медіа – і як наслідок на свободу преси в цілому.

Свобода слова і коронавірус

Директор Інституту Ройтерс із вивчення журналістики Расмус Нільсен звертає увагу, що доходи від реклами у деяких медіа впали на 50%, а деякі платформи не вимагають плату за контент, пов’язаний із коронавірусом. Попри те, що медіа покладають великі надії на передплату та членство, Нільсен критично оцінює цю перспективу і каже, що цей ринок поки що діє за принципом «переможець забирає все». Тобто великі медіа, які давно практикують такий спосіб монетизації, виграють, а решта – отримають мізер.

Виконавчий директор Media Development Foundation (MDF) Євген Заславський говорить, що доходи переважної більшості українських рекламних агентств впали на 10-20% і ще на 10-20% доходи заморозились. Це автоматично означає, що рекламні доходи недоотримують і ЗМІ, які і так у найкращому випадку окупають себе на 50-70%.

Опитування, проведене ІМІ, показує, що 22% українських журналістів вже зіштовхнулися з фінансовими проблемами у зв’язку карантином.

На думку Євгена Заславського, зміни на медіаринку – неминучі. «Першим почне зникати дороговартісний і критичний контент – тому що його створювати найважче, – каже експерт. – Під загрозою будуть журналістські розслідування. Зросте навантаження журналіста і його багатозадачність. Неминуча і хвиля звільнень: через кризу загостряться конфлікти і проявляться всі болі, які були в колективах».

Крім того, директор MDF звертає увагу на закритість комунікації української влади під приводом карантину. Влада, розуміючи зміну моделі спілкування в суспільстві мала би ставати ініціатором двосторонньої онлайн комунікації з журналістами. Особливо в пікові моменти, коли люди потребують швидких відповідей, а не змонтованих заспокійливих сюжетів.

В Україні, на думку Євгена Заславського, медіаринок сподівається на місцеві вибори, заплановані на осінь. Це означатиме велику кількість агітаційного контенту і появу грошей. Але вже зараз медіа вдаються до джинси (наприклад, про благодійність олігархів) або перепрофілюються у продакшн з можливістю розмістити продукт на медійному майданчику. За словами експерта, якщо власник медіа чи редактор не встиг стати частиною місцевого «бізнес-клубу», то медіа ризикує загинути, незалежно від масштабу. Або спробує опертися на аудиторію і попросити про допомогу у читача.

Що чекає на медіа найближчим часом

Аналітична записка до рейтингу RSF говорить про п’ять криз, що становитимуть загрозу для журналістики найближчого десятиліття: геополітична, технологічна, демократична, довіри та економічна.

У цей скрутний час, представникам преси потрібно об’єднуватись та виступати єдиним фронтом, вимагати від держави захисту своїх прав. Наприклад, міжнародна Коаліція за свободу ЗМІ закликала всі держави світу продовжувати захищати вільний доступ до ЗМІ та уникати обмежень медіа під приводом боротьби з Covid-19. До неї прислухались уряди Німеччини, Латвії, Канади, Нідерландів, США та Великобританії.

В Україні, ці ініціативи зараз існують у площині дискусій професійної спільноти. 7квітня, ІМІ надіслав усім обласним та міським радам України офіційне звернення щодо безперешкодного пересування журналістів, зокрема громадським транспортом під час карантину.

Також у всьому світі зараз поширюються ініціативи у вигляді створення колективних covid-посібників. Гіпотетично, журналісти та менеджери різних видань можуть працювати разом і долучатися до спільних великих проєктів. Карантин, який змусив журналістів працювати віддалено, тільки сприяє співпраці. Журналістам варто подумати про різнобічний розвиток своїх навичок. Криза демонструє, що час, коли можна було бути вузьким спеціалістом, відходить у минуле.

Колумністка Guardian Джейн Мартінсон (Jane Martinson) вважає, що журналісти також мають домагатися підтримки і компенсацій від технологічних гігантів на зразок Google, Facebook та Apple. Адже вони також долучилися до дискредитації медіа та накопичення надлишкових доходів на контенті, який генерують медіа. Та знову ж таки, цю ініціативу ЗМІ краще втілювати разом з державами, тобто ініціатива знову лежить у площині політичній.

Іншим вектором роботи є активне спілкування з аудиторією, наприклад, через соціальні мережі та створення інтерактивного контенту. Соціально-орієнтовані медіа зараз важливі. У цей скрутний час також варто вкотре наголошувати про місію преси як наглядача демократії та каталізатора змін.

Читайте також серію EJO «Як медіа по всьому світу висвітлюють пандемію коронавірусу»