Вирок суду першої інстанції в Італії, який засудив нацгвардійця Віталія Марківа до 24 років ув’язнення за співучасть у вбивстві фотографа Андреа Роккеллі, українська влада та деякі правозахисні організації розкритикували як ухвалений під впливом російської пропаганди. Міжнародні медіа, зокрема New York Times, писали про справу Марківа як про перший випадок впливу кремлівської дезінформації на судову систему в демократичній країні Заходу.

У цьому дослідженні я ставила за мету з’ясувати, якою насправді була роль кремлівських наративів та дезінформації у справі Марківа та які висновки з цієї історії можуть зробити інші країни, щоб уникнути повторення подібного.

Я понад три роки висвітлювала справу Марківа і є співавторкою документального фільму-розслідування про неї. У цьому дослідженні я проаналізувала матеріали суду та італійських медіа. Текст обвинувального вироку першої інстанції в Італії і наративи, що містяться у ньому, порівняла з ключовими меседжами російської пропаганди про Україну та справу Марківа. Також провела контент-аналіз італійських медіа, які найбільше писали про цю справу, і описала суспільно-політичний контекст Італії, що сприяв проникненню кремлівської пропаганди у різні сфери життя, в тому числі, в залу суду під час розгляду справи Марківа.

Основні висновки дослідження:

• ще до арешту та суду над Марківим в Італії існував потужний вплив кремлівської пропаганди: російські наративи про Україну поширювали як популярні політичні сили, частина з яких має зв’язки з Кремлем, так і медіа;
• кремлівські наративи були присутні у вироку суду першої інстанції у справі Марківа, зокрема: в Україні «громадянська війна», Національна гвардія та Збройні сили України умисне стріляють в цивільне населення та журналістів на Донбасі, українські солдати скоюють воєнні злочини, російські сили на Донбасі захищають журналістів та мирне населення, праворадикали та неонацисти посідають чільну роль в українській політиці та серед військових;
• прокурори та представники цивільних позивачів проти держави Україна використовували як докази у справі Марківа матеріали російських пропагандистських ресурсів, таких як RT та «Русская весна»;
• суд проти Марківа упереджено висвітлювали популярні італійські медіа: у матеріалах навіть поважних журналістів звучала «презумпція винуватості», повторювалася кремлівська дезінформація про Україну та не було надано слово стороні захисту Марківа;
• мережа італійських онлайн-ресурсів, переважно ліво- та ліворадикального спрямування, брала участь у кампанії систематичної дискредитації української держави, військових та журналістів, які проводили своє розслідування справи Марківа; ці ресурси в інших публікаціях підтримували російську агресію на Донбасі та політику Кремля, а один з їхніх авторів – колишній італійський боєць на боці так званої «ЛНР»;
• матеріали цієї онлайн-мережі, які містили дезінформацію та кремлівські наративи, поширювали представники цивільних позивачів проти держави Україна у справі Марківа – зокрема, Італійської федерації преси, надаючи таким чином їм більшої ваги в очах громадськості;
• оскільки рішення суду першої інстанції ухвалювала колегія присяжних, цілком імовірно, що поширювана в поважних медіа та онлайн-ресурсах дезінформація про Україну та справу Марківа могла мати вплив на їх вирок;
• зважаючи на ці фактори, можна з великим рівнем упевненості говорити, що справа Марківа в Італії була «операцією впливу»Кремля, спрямованою на дискредитацію України, її збройних сил, а також на підрив довіри та підтримки України з боку Заходу.

Вперше цей текст був опублікований на сайті Українського кризового медіацентру.

Повний текст дослідження англійською мовою можна знайти тут.

Погляди, висловлені на цьому сайті належать авторам і не обов’язково відображають точки зору, політики та позиції EJO. 

Стежте за нами у Facebook та Twitter і підписуйтеся на щомісячну розсилку