В останні декілька років багато хто передрікав падіння газетної індустрії, особливо в США.

Дослідження, здійснене Школою журналістики Остін Техаського університету (Austin’s School of Journalism, University of Texas), виявило, що висвітлення газетної кризи в пресі було “перебільшеним” та “надміру емоційним”. Дослідження під назвою “Питання життя і смерті? Аналіз висвітлення кризи в газетній індустрії якісною пресою” (“A Matter of Life and Death? Examining the Quality of Newspaper Coverage on the Newspaper Crisis”) показало, що “криза” швидше відображала надмірно гостру реакцію самих журналістів.

Протягом двох років (з березня 2008 року по березень 2010 року) медіа дослідники Сьянг Іріс Чи (Hsiang Iris Chyi), Сет Льюїс (Seth C. Lewis) та Нан Зенг (Nan Zheng) стежили за виданнями Wall Street Journal, USA Today та New York Times –  американськими газетами з найбільшими накладами – на предмет висвітлення газетної кризи.

Висвітлення в USA Today можна визначити досить лаконічно: його практично не було. Лише дві статті протягом аналізованого періоду містили слова “газета” та “наклад”. Тому дослідники вирішили аналізувати тільки статті, опубліковані у Wall Street Journal (52) та New York Times (90).

Чи, Льюїс та Зенг зазначають, що самовисвітлення є зазвичай проблемним місцем газет. Самовисвітлення є викликом для журналістів, адже конфлікт інтересів часто перешкоджає об’єктивній подачі теми.

Згідно з результатами дослідження, висвітлення у New York Times та Wall Street Journal характеризувалось фокусуванням на короткотермінових змінах, тоді як довготерміновим трендам не було присвячено належної уваги, через що губилась повна картина ситуації. У більшості матеріалів вину за зменшення накладу покладено на когось іншого, а самі газети рідко фігурують як можливі винуватці кризи. Крім того, журналісти часто вдавалась до сенсаційної манери написання у своїх статтях.

У більш ніж половині аналізованих матеріалів журналісти посилаються лише на нову статистику накладів. Лише 6,9% матеріалів згадують дані накладів до 2000 року. Подібна ситуація зі статистикою доходів від реклами: 34,7% статей використовують винятково свіжі дані і лише 0,7% розглядають довготермінові тренди.

Лише 6,3% аналізованих статей згадують інші індустрії, які борються з рецесією, наприклад, автоіндустрію, роздрібну торгівлю, нерухомість та будівельний сектор. Менше одного відсотка матеріалів розглядують проблему розвитку інших медійних індустрій чи стан справ в інших країнах. Також журналісти не зазначають той факт, що газети залишаються успішними в багатьох країнах, особливо в Азії, – а отже, проблеми на ринку газет не є такими універсальними, як очікувалось.

Головною причиною кризи журналісти вважають зменшення доходів від реклами (у 70,8% статей), серед інших причин – борги компанії (36,8%), зменшення читацької аудиторії (31,9%), економічний клімат (30,9%) та Інтернет (24,3%). Лише у декількох матеріалах (4,9%) сама газетна індустрію постає відповідальною за кризу. В цих матеріалах найбільш цитованими джерелами інформації є видавці газет/корпорації.

Згідно з аналізом дослідників, більшість статей були написані з метою викликати песимістичні настрої, а образи смерті активно використовувались як основний каталізатор. Слова, пов’язані зі смертю (наприклад, “загинути”, “вмирати”, “помираючий” та “вбивати”) повсюдно фігурують в аналізованих матеріалах.

Дослідження цитує Роберта Пікарда (Robert Picard), вченого, який займається проблемами медіа економіки в США: “Видавці та журналісти стали найгіршими ворогами самих себе, оскільки бігають навколо, волаючи, що небо падає. І вони зображують ситуацію набагато гіршою, ніж вона є насправді”.

Це можна простежити у випадках закриття Rocky Mountain News, Seattle-Post-Intelligencer та Tucson Citizen, які спричинили активне висвітлення в США. Абсолютно перебільшене, на думку дослідників, адже на даному етапі газети мають монополію у більшості американських міст, і цей тренд може навіть сприяти збільшенню прибутковості газет.

Чи, Льюїс та Зенг доходять висновку, що газети могли би значно краще висвітлювати кризу у своїй же індустрії. Для цього їм варто було би розглядати власні проблеми у загальному контексті, меншою мірою вдаватись до перебільшувань та використовувати менш емоційну мову. В свою чергу, журналістам варто звертати більше уваги на показники медіа економіки, такі, як: наклад, доходи, витрати, рентабельність, плинність кадрів та курс акцій.