Мікроблог Твіттер (Twitter) цікавить українських журналістів з професійного погляду. Втім, вони ще досі не навчились послуговуватись ним для формуванню власного бренду. Як показує дослідження, медійники плутають функції соціальних мереж та мікроблогу, не розуміють ролі аудиторії на цій платформі та вигоди взаємодії Твіттера з іншими сервісами.

Взагалі, мікроблог можна розглядати, як ЗМІ та ЗМК. У першому випадку мережа сприяє пошуку ексклюзивних експертних думок, коментарів очевидців, відео, фото та аудіо матеріалів. У другому – споживання фрагментарних даних, що потребують узагальнення та повноти, зв’язок із різними інтернет-платформами. Саме від надання переваги тому чи тому способу розуміння журналістом мікроблога залежить манера поведінки у ньому. Однобічний зв’язок власника екаунту та аудиторії, що на відміну від соціальних мереж не потребує взаємного читання, турбує українських журналістів, які не відчувають взаємодії з нею, а тому часто і не знають, на кого орієнтувати свої дописи. Про це свідчить проведене нами дослідження профілів українських журналістів у Твіттері, яке здійснювалось за допомогою методів контент-аналізу та глибинних інтерв’ю.

В рамках дослідження було проаналізовано 30 журналістських профілів, одна частина яких – журналісти всеукраїнських ЗМІ, інша – регіональних. Це дало змогу дослідити манеру поведінки у Твіттері у порівняльному аспекті. Основу дослідження становили 2428 твіти, що їх журналісти створили протягом 6 квітня–5 травня 2012 року. Окрім аналізу твітів, дослідження передбачало глибинні інтерв’ю з шістьма журналістами, яких було обрано за принципом різноплановості стилю поведіники у мікроблозі.

Із проаналізованих 30 профілів лише один не мав жодного поновлення за вказаний період. Мінімальна кількість дописів одного журналіста за досліджуваний термін – 4, максимальна – 628. Результати вказують на кілька хакратерних ознак пристуності журналістів у Твіттері.

Професійне використання Твіттера журналістами передбачає поширення власних матеріалів, презентацію новин свого та інших ЗМІ, коментування важливих подій, пошук контактів, що в комплексі є формулою журналістської самопрезентації у мережі.

Більшість журналістів ідентифікують себе у мережі справжнім іменем та прізвищем, меншої уваги надають значенню функції @reply, що, по суті, є нікнеймом та водночас адресою користувача у мікроблозі. Журналісти та редактори використовують псевдоніми, що не дублюють їхні справжні імена, – це значно уксладнює їхній пошук у Твіттері.

Абсолютна більшість журналістів додають до своїх профілів справжні фотокартки, за якими легко ідентифікувати медійника. Сприяє цьому й посилання на власні блоги та соціальні мережі. Журналісти активно посилаються на сайти ЗМІ, в якому працюють. Усе це вказує на професійну належність користувача мікроблогу, його доступність для спілкування, відкритість. Отже, розпізнати журналіста у мережі просто, втім, не завжди легко знайти його за @reply, що є принциповим для онлайн-середовища.

Глибинні інтерв’ю показали, що журналісти вважають за потрібне ідентифікувати себе зі ЗМІ, в якому працюють. Це додає ваги контенту, який вони поширюють у мікроблозі. Редакція спортивного журналіста Олександра Прошути підтримує формування образу журналістів-„експертів”, які працюють на сайті, вказуючи на сторінці про журналістів сайту посилання на особисті Твіттер-екаунти. Редакція не обмежує тематику та спосіб формулювання дописів на мікроблозі. Разом з тим, аудиторія Твіттер-екаунтів журналістів часто очікує від них дотримання формального стилю, адже посилання на ці екаунти аудиторія отримує з офіційного сайту і схильна асоціювати з ним. Тому важливо маркувати незалежність журналіста від ЗМІ, в якому працює. Це убезпечить редакцію від невдоволення читацької аудиторії, яка відслідковує повідомлення про внутрішні перипетії подій, читає особисті коментарі журналістів, сприймаючи їх радше як продовження редакційної політики, а не майданчик для висловлення думок журналістів із певної теми.

Для журналіста, який позиціонує себе у мережі як професіонал, важливий авторський стиль у створенні дописів, що вирізняє його з-поміж інших, вабить аудиторію. Жоден із журналістів, що взяв участь у глибинних інтерв’ю, не зміг охарактеризувати свій власний стиль дописів для мікроблогу, хоча кожен стверджує, що будує селф-бренд.

Для поширення інформації у міркоблозі журналісти найчастіше обирають формат „текст, лінк” (71%) або „текст” (19 %), рідше „лінк” (3,3 %), „відео, лінк” (2,5 %), „текст, відео, лінк” (1,9 %), „текст, зображення” (0,9 %); „текст, зображення, лінк” (0,7 %); „текст, відео” (0,4 %), „зображення, лінк” (0,3 %). Найпоширинішою характеристикою твітів у форматі „текст, лінк” є те, що журналісти переважно додають до лінку текстівку, написану мовою матеріалу.

Журналісти на персональних профілях формують інформаційне середовище, цікаве для колег та людей, що цікавляться новинами, через використання лінків на медії, втім, вони рідко є такими, що позиціонують фаховість конкретного журналіста або працюють на побудову бренду його імені.

Варто зауважити, що працівники всеукраїнських ЗМІ є активнішими, ніж журналісти регіональних медій, у розміщенні лінків на Твіттер-екаунтах. До прикладу, журналісти всеукраїнських медій мають 739 лінків на ЗМІ, в якому працюють; 128 – на українські медії, 96 – на закордонні ЗМІ; 121 – соціальні медії; 19 – блоги; тоді як журналісти регіональних видань мають 292 лінки на ЗМІ, в якому працюють; 57 – на українські медії; 25 – на закордонні ЗМІ; 113 – соціальні медії; 67 – блоги. Характерною тенденцією є різниця у використанні лінків на соціальні мережі та блоги. Журналісти регіональних медій повертаються до практики ведення блогів, які не мають обмежень для створення розширених ексклюзивних дописів, що з різних причин складно розмістити у ЗМІ, в якому працюють журналісти. Журналісти всеукраїнських ЗМІ частіше посилаються на соціальні мережі, що у них поєднані з Твіттером. Саме там журналісти зазвичай знаходять експертні думки, відверті коментарі, теми для матеріалів.

Результати кількісного аналізу тематичного різновиду повідомлень показали, що найчастіше журналісти у своєму профілі публікують:

• матеріали свого ЗМІ (49%);
• власні матеріали (14%);
• новини інших ЗМІ (11%);
• персональні новини (8%);
• думки (6%);
• коментарі (5%) та анонси (5%);
• запити на пошук контактів (2%).

Максимально поширюють власні матеріали журналісти інтернет-медій, новини свого ЗМІ – журналісти друковани видань; телевізійники найчастіше фахово коментують події.

Під категорією „власні матеріали” слід розуміти авторські матеріали журналістів, а також ті, що журналіст має змогу створити та поширити за допомогою мережі, здійснюючи Твіттер-трансляцію. За період проведення контент-аналізу із 30 журналістів лише двоє використали функцію онлайн-репортажу, зокрема журналіст Радіо Свобода та головний редактор „ТВі” Віталій Портніков і оглядач сайту isport.ua/basketball Олександр Прошута, які доповнювали дописи фотозображеннями, використовували тематичні хештеги події.

Основна активність журналістів у створенні твітів на мікроблог припадає на робочий час: із 10 до14 години – 35% дописів; із 15 до 19 години – 30 % дописів; із 20 до 24 години – 27 % дописів; після 24 до 9 години – 8 % дописів. Це дає підстави припускати, що журналісти здебільшого послуговуються мережею у робочий час, поєднуючи професійні обов’язки із особистими: поширюють новини впродовж робочого дня, шукають інформацію, контакти, ідеї та теми.

Отримані дані презентують мету використання мікроблога журналістами, стверджуючи професійний характер перебування медійників у мікроблозі Твіттер. Для багатьох журналістів мікроблог став можливістю поширення додаткової інформації, що не увійшла до матеріалів для ЗМІ. Журналісти вказують, що це переважно та інформація, яка не завжди відповідає стандартам професійної журналістики, зокрема, це можуть бути здогадки, цікавинки, сенсації, що лишаються неперевіреними фактами, висловлення власних емоцій та надання оцінок вчинкам, подіям, людям. Разом з тим, журналісти не завжди добре розуміють можливості інструментів, які пропонує Твіттер для просування себе як бренду.

Таким чином, щоби досягнути рівня селф-бренду українським журналістам варто визначити цільову аудиторію, сформувати авторський стиль, додати ексклюзивності матеріалам, інтегрувати Твіттер до соціальних мереж, тоді компактність і оперативність мікроблога вигідно працюватиме на ім’я журналіста.

Ксенія Марченко є випускницею Могилянської школи журналістики. Опублікована стаття ґрунтується на дослідженні, проведеному в рамках маґістерської дипломної роботи. Повний текст дослідження доступний на сайті МШЖ.