Інтернет не є вільним чи неконтрольованим. Дослідження показують, що ця інфраструктура перебуває у власності інтернаціональних мобільних компаній, політиків, бізнесменів, які, до речі, у деяких випадках мають кримінальні зв’язки.

Чимало компаній, які контролюють ринок, приховують імена своїх власників за мережею офшорних компаній в інтернеті та проксі-сервісами. Через ці офшорні компанії  інтернет, а також публічний доступ до інформації, часто контролюється особами, яких звинувачують у корупції, ухиленні від сплати податків та шахрайстві.

Окрім цього, уряд може контролювати потік інформації в Інтернеті, як це і відбувалось у Туреччині й продовжує відбуватись у Північній Кореї.

Робота“Хто є ґейткіперами інтернету?” (Who are the Gatekeepers of the Internet?) базується на детальному дослідженні медіавласності, здісненому журналістами та науковцями. Під час проекту вони зіставили дані про власників основних цифрових (інтернет-, кабельних та супутникових) інфраструктур у Східній Європі та на Південному Кавказі, а саме Вірменії, Болгарії, Чехії, Угорщині, Румунії, Сербії, Словаччині, Словенії та Україні.

Український, румунський та сербський інтернет у власності “втікачів” від податків

У Румунії дослідники проаналізували 15 найбільших інтернет-провайдерів. Завдяки їм  компанії ефективно контролювали румунський інтернет.

Десять із п’ятнадцяти імен власників приховували за назвами офшорних та посередницьких фірм. Зв’язок між такими власниками та їхніми компаніями був представлений на веб-сайті проекту. Спеціальні інформативні графіки показують ідентичність власників, а також їхній бізнес і розгалужену картину власності, що їм належить.

Дослідники також з’ясували, що більш, ніж 10 із 15 румунських компаній пов’язані із політиками, а приблизно половина (6 із 15) інтернет-провайдерів мають стосунок до осіб, щодо яких висунуто кримінальні звинувачення у шахрайстві, хабарництві, підробці документації чи незаконному використанні права власності.

У порівнянні з іншими проаналізованими країнами, Румунія лідирує за кількістю осіб та компаній, які мають зв’язок і з криміналітетом. Найімовірніше, що це пов’язано із посиленням антикорупційних заходів серед інших країн Східної Європи та Північного Кавказу. Інформацію про власників найбільших інтернет-компаній подано на зображенні 1.

1. Найбільш важливі постачальники інтернету в Румунії

В Україні 13 із аналізованих провайдерів є у власності іноземних інвесторів. Однак, більшість контролюються українськими бізнесменами, які працюють у зареєстрованих на Кіпрі та Віргінських островах офшорних фірмах. Майже половина компаній, досліджуваних в Україні, приховують імена своїх власників. Керівник принаймні однієї з найбільших телекомунікаційних компаній країни, за даними поліції, пов’язаний із кримінальними мережами.

Хоча є підозри про нелегальний бізнес деяких власників телекомунікаційних компаній, тісних зв’язків з людьми чи компаніями, які були б причетними до чинних кримінальних справ, виявлено не було. Троє ключових гравців інтернет-ринку України зображено на другому зображенні.

У Сербії 4 з 10 основних інтернет-сервісів приховують справжніх власників. “Цікаво, що так багато національних телекомунікаційних компаній діють таємно, зважаючи на необмежений доступ до персональних даних.   В той час як державні інституції контролюють використання і поширення цієї інформації, вони не видаються особливо зацікавленими в тому, хто володіє інтернет-компаніями, деякі з яких зникли в лабіринтах офшорних компаній, довірених осіб та юристів, прикриваючи справжніх власників”, – кажуть сербські журналісти.

У Вірменії та Болгарії журналісти ідентифікували російські зв’язки з власниками інтернет-компаній, у Молдові більшу частину ринку контролює держава, у Сербії одна із компаній фігурувала у файлах Едварда Сноудена.

За допомогою масиву даних та аналізу інтернет-власності у вразливому регіоні, команда журналістів та дослідників прагне пробудити громадську цікавість до питання права власності та доступу до даних у країнах Східної Європи та Південного Кавказу.

Чому інформація про медіавласників є важливою?

У проекті брали участь журналісти-розслідувачі із двох міжнародних мереж: “Центру з розслідування корупції та організованої злочинності” (OCCRP) та “Rise Project”, які спеціалізуються на відслідковуванні фінансових зв’язків між політикою, організованою злочинністю  та, за зовнішніми ознаками, законним бізнесом. Вони в основному покладаються на інформацію, публічно доступну в країнах, де законодавство забезпечує вільний доступ до інформації.

У статті, опублікованій у Romanian Journal of Journalism and Communication, Мануела Преотеаса (Manuela Preoteasa) й Андрей Шварц (Andrei Schwartz), двоє учасників дослідження, пояснили, чому важливо знати, хто володіє компаніями, що контролюють доступ до інформації. “Інтернет став найважливішим засобом комунікації світу. Вся його інфраструктура, що складається з інтернет-провайдерів та глобальних мережевих зв’язків, ілюструє ряд технічних можливостей, що потенційно наближенні до обмеження свободи у поглядах та розповсюдженні інформації”, – пишуть вони.

Банківські транзакції все частіше відбуваються через інтернет. Поліція та прокурори спілкуються, використовуючи телекомунікаційну інфраструктуру. Політична комунікація та доступ до компаній та продуктів відбувається через інтернет. Хоча, незважаючи на важливість цих сфер, про те, хто контролює мережі, ми знаємо дуже мало.

Преотеаса та Шварц виокремили проблемні питання, пов’язані із власністю та контролем інтернет-інфраструктури:

1. Можливість власників інтернет-компаній обмежувати й блокувати трафік від конкретного контент-провайдера до окремої аудиторії.
2. Свобода висловлювання, яка має бути захищена законом, насправді є потенційно вразиливою і може бути вразливою від контролю власників комерційних компаній.
3. Щоб зменшити порушення свободи вираження, наприклад мову ворожнечі, між публічним і приватним секторами, поєднуючи бащення уряду чи парламенту із технічними можливостями провайдерів – з метою блокувати доступ до певних сайтів.
4. На міжнародному рівні досі немає жодних нормативних ініціатив захистити вільний та безпечний інтернет для всіх користувачів.

З огляду на ці міркування, а також літературу про медіавласність Преотеаса та Шварц  пропонують три ключові концепти аналізу власників телекомунікацій:

• прозорість структури власності (Наскільки просто звичайним людям з’ясувати, хто контролює їхні зв’язки в інтернеті?),
• політична приналежність,
• належність до інших груп інтересу.

“Насправді ідентифікація, хто є власниrом медіаресурсу та природи їхніх інтересів не призводить до виявлення їхнього втручання в редакційну діяльність джерела, – пишуть Преотеаса та Шварц. – Таке втручання є випадком домінування, аби довести яке слід мати переконливі докази, що були прямі вказівки змінити редакційну політику певним чином”.

Атори звіту роблять висновок, що збір інформації про медіавласність є критично важливим для інформування громадськості, підкреслення потенційних ризиків і збереження прозорості галузі. Цей процес також підвищить гарантії проти потенційних порушень фундаментальних прав, таких як свобода вираження чи одна з її форм – свобода інформації.

Робота над проектом триває. Фінальний звіт включатиме дані про 12 країн Східної Європи та Південного Кавказу: Вірменію, Болгарію, Грузію, Угорщину, Хорватію, Чехію, Молдову, Румунію, Сербію, Словаччину, Словенію та Україну.

Частина даних вже доступна на сайті проекту.

Цей звіт є частиною проекту “Who are the Gatekeepers of the Internet?”, що реалізується EurActiv Romania, Rise Project та OCCRProject за фінансової підтримки Knight Foundation та the German Marshall Fund/the Black Sea Trust.

Переклад з англійської мови статті “Research: Who Owns And Controls The Internet?”