Українській аудиторії журнал Charlie Hebdo, – французький сатиричний тижневик, – став відомим після кривавого нападу радикально налаштованих бойовиків-ісламістів, обурених карикатурами видання на пророка Мухамеда. Напад на редакцію Charlie Hebdo не залишився одноразовим актом в історії, а викликав смугу взаємопов’язаних акцій в Європі, Африці та на Близькому Сході. Відображення події в медіа українському читачу виявило цікаву картину вітчизняних ЗМІ.

Події у Прижі 7 січня засвідчили, що українські ЗМІ, які публікували матеріали про Charlie Hebdo, засуджують криваві методи у вирішенні подібних конфліктів. Однак, навіть ця тема в матеріалах багатьох видань стала способом висловлення власної позиції, зумовленої внутрішньою ситуацією в країні.

Усі українські видання засудили вбивство членів редакції журналу. Втім, мало хто береться оцінювати опубліковані карикатури на релігійних діячів у цьому тижневику. ТСН.ua головною причиною нападу на редакцію називає карикатуру на лідера “Ісламської держави” Абу Бакра аль-Багдада. Такою ж “найбільш ймовірною” причиною злочину вважають і Тексти.org.ua. Натомість, “Комсомольская Правда” вважає, що французький тижневик нажив собі ворогів саме за публікації карикатур на пророка ще з 2012 року. В іншому матеріалі видання зазначено, що карикатури на Мухамеда “Шарлі” друкував ще з 2006 року. Gazeta.ua опублікувала статтю, в якій зі слів колишнього співробітника “Шарлі”, підкреслювалася легковажність редакції журналу через постійні погрози за їх діяльність. Сайт ТСН.ua назвав “провокаційними” нові карикатури на пророка Мухамеда. “Вести” у своїх публікаціях з цього приводу передрікають масштабне протистояння західного та ісламського світів.

Опубліковані матеріали на сайті “Громадського” свідчать, що редакція каналу поділяє думку французьких колег, які не вважають, що самі спровокували мусульманських бойовиків своїми карикатурами.

Зураб Аласанія, гендиректор Національної телекомпанії України (НТКУ) вважає карикатуру частиною європейської медіакультури: “Нам, вихідцям з СРСР, зрозуміло, європейські карикатури здаються занадто різкими. Їх, однак, не можна розглядати у відриві від культурного контексту – історія європейської карикатури нараховує століття. У тому числі і на релігійні теми. Те, що нам здається блюзнірством, – вважає Аласанія. – в Європі культивується давно, хоч і з перемінним успіхом. Ніякі найвитонченіші знущання художників над політикою, мистецтвом, релігією – не виходять за межі припустимого в європейському сприйнятті, навіть християнському. На відміну від мусульманської культури”.

В свою чергу, видання “Вести” акцентує на тому, що європейська толерантність завела в кут самих європейців, а тому вже не допоможуть “никакие навязчивые рамки политической корректности”. Тонко розставляючи акценти, видання не змарнувало можливості вказати на недосконалість європейського соціально-політичного укладу.

Деякі з українських мас-медіа беззастережно стали на сторону французького журналу, особливо солідаризуючись з ним саме через події в нашій країні. Місце для співчуття знайшлося у матеріалах Еuronews, “Громадського” та інших провідних українських ЗМІ. Особливо часто згадують у своїх публікаціях цю тему “Українська Правда” та “Новое Время“. Дехто висловив невдоволення редакційною політикою “Щотижневого Шарлі” у питаннях релігії. “На грани фола” – так деякі карикатури на лідерів ісламських екстремістів охарактеризувало видання “Вести“. Акцентовано тут було на збільшенні тиражу “Шарлі”, як на наслідку зростаючого ажіотажу після інциденту. На думку Зураба Аласанії, збільшення тиражу можна пояснити просто. “Це ринок, а пропозиція диктується попитом. Проте в даному випадку, думаю, це не питання бізнесу: для мільйонів європейців перший випуск “Шарлі Ебдо” після теракту став історичною пам’яткою, щоб пам’ятати про ціну свободи слова”. – підкреслив Аласанія.

Дехто з медійників також прокоментував трагедію в Парижі. Отар Довженко, медіакритик та журналіст зазначив, що абсолютно неможливим є обговорення дій карикатуристів як причини того, що з ними сталося. “Читачам самим слід визначати власне ставлення до їх карикатур. А якщо вони порушували закон, – додав журналіст. – то треба було подавати до суду. Вбивство людей, далеко не всі з яких були карикатуристами і працювали в цьому виданні, не може розцінюватись як покарання за зневагу до чиїхось релігійних почуттів. Хоча б тому, що карати вповноважена держава, а не громадяни”.

Вахтанг Кіпіані, головний редактор “Історичної Правди”, висловив власну позицію з приводу розстрілу редакції Charlie Hebdo на своїй сторінці у Facebook. На його думку, жодні релігійні переконання не можуть стати підставою для вбивства. “Ми всі дуже різні, кожен має власний світ, який для інших неочевидний. Вбивати людей не можна, право на примус і насилля має тільки держава.” – зазначив він.

В свою чергу, “Новое время” у своїй публікації прив’язала події навколо Charlie Hebdo до загального соціально-політичного контексту Франції. На думку автора статті, саме арабський елемент є фактором соціальної нестабільності в країні, а подібні інциденти в найближчому майбутньому неодноразово повторюватимуться.

“Європейська Правда” опублікувала матеріал, в якому зазначається, що жодні світоглядні суперечки не вирішуються за допомогою автомата. Тут було озвучено позицію стосовно ісламу – засуджувати за скоєне варто конкретних людей, які вчинили злочин, а не релігію загалом. Єдиними дієвими методами, на думку авторів статті, в таких випадках мав би бути позов до суду або переговори.

Загалом, українські ЗМІ, які публікували матеріали про Charlie Hebdo, одноголосно виступили проти кривавих методів у вирішенні подібних конфліктів. Однак, навіть ця тема в матеріалах багатьох видань стала способом висловлення власної анти- чи проєвропейської позиції. Знаковим є те, що найбільші вітчизняні видання висловили солідарність з французькими колегами, але і не відкидають важливості врахування релігійних почуттів у своїй журналістській роботі.

Право на фото: Flickr, Ben Ledbetter Architect