Великі дані (англ. big data) радикально змінили те, як ми здійснюємо покупки, працюємо та взаємодіємо. Щоб продемонструвати потенціал аналізу великих даних у дослідженні масових комунікацій, професор Малкольм Паркс (Malcolm Parks) з Вашингтонського університету виступив куратором спеціального випуску “Journal of Communication”, мета якого — представити найсучасніші емпіричні роботи і забезпечити критерії для інноваційних досліджень.

Паркс стверджує, що ми знаходимось на самому початку змістовних досліджень великих даних у масових комунікаціях. Він також застерігає, що обробка величезної кількості числових даних не дає за замовчуванням цікавих результатів. Великі дані не означають і не повинні означати можливість відкинути ретельні проекти досліджень і ґрунтовну перевірку гіпотез.

Статті, що увійшли до спеціального випуску, охоплюють широкий спектр наукових інтересів, незважаючи на те, що сім з восьми досліджень вивчали дані з твіттеру. Елеонора Коллеоні (Eleanor Colleoni) з колегами дослідили, чи користувачі Твіттеру зі схожими політичними поглядами тримаються разом, чи намагаються взаємодіяти зі своїми політичними противниками. Шеррі Емері (Sherry Emery) з колегами розглянули реакції користувачів Твіттеру на суперечливі кампанії з охорони здоров’я. Фабіо Ґіліетто (Fabio Giglietto) і Донателла Сельва (Donatella Selva) проаналізували повний набір даних про твіти протягом цілого сезону ток-шоу на телебаченні, щоб дізнатись, як саме глядачі здійснюють перегляд телепередач.

Три дослідження стосувались формування порядку денного, два з них — в області політичних кампаній. Андреас Юнгер (Andreas Jungherr) проаналізував твіти протягом федеральної виборчої кампанії в Німеччині в 2009 році, а Кріс Варго (Chris Vargo) з колегами дослідили повідомлення в твіттері протягом президентської кампанії 2012 року в США. Рассел Ньюман (W. Russel Neuman) з колегами також розглянули патерни фреймінгу подій в соціальних та традиційних медіа в цьому контексті (порядок денний в 2012 році в Сполучених Штатах), проте вони не обмежували своє дослідження виборчою кампанією.

Бенджамін Гілл (Benjamin Hill) та Аарон Шоу (Aaron Shaw) підійшли до великих даних з іншого боку і проаналізували організаційні структури дописувачів Вікіпедії.

Малкольм Паркс, який спеціалізується на соціальних мережах та міжособистісних комунікаціях, поспілкувався з Європейською обсерваторією журналістики про виклики у дослідженні великих даних. Він впевнений, що великі дані ведуть до “нових дослідницьких питань і нових способів мислення щодо наявних питань”, а також дозволяють дослідникам зібрати воєдино різноманітні масиви даних — дані з різних часів, з різних місць або зібрані у різний час. Однак він попереджає, що ще надто рано стверджувати, чи зможуть великі дані змінити шляхи вивчення комунікацій.

В чому полягає найбільший внесок досліджень великих даних в галузі вивчення комунікацій?

Малкольм Паркс: На даний момент, великі дані поки що не зіграли помітно важливої ролі в області комунікацій. Проте ще занадто рано очікувати суттєвого внеску. Ми все ще знаходимось на стадії експериментів. На сьогоднішній день, в роботі переважають демонстраційні проекти та описові аналізи. Ймовірно, небагато з поточних досліджень матимуть великий вплив, але більшість з них сприятимуть неперервному процесу концептуального та методологічного вдосконалення. Я впевнений, що зі зростанням доступності методів аналізу для дослідників, які вже займаються справді важливими проблемами, ми побачимо значний внесок залучення великих даних.

Які найскладніші обмеження в дослідженні великих даних?

Паркс: На мою думку, дві найбільших проблеми пов’язані з валідністю та доступністю. Що стосується валідності, часто спостерігається розрив між концептуальною інтерпретацією показників великих даних та справжньою сутністю самих цих показників. Обмеження, пов’язані з доступом до даних, залишаються суттєвими. Часто ми не маємо змоги отримати доступ до найбільш цінних даних, тому що вони обмежені системами захисту власності або державних таємниць. В результаті, ми ризикуємо зробити надто далекосяжні висновки на основі даних, до яких ми маємо доступ.

Куди ми рухаємось далі? Який наступний рубіж у вивченні великих даних?

Паркс: Ми дійсно маємо такий собі спосіб мислення першопрохідців, коли йдеться про великі дані. Продовжуючи метафору, я б сказав, що пора перемістити методи аналізу великих даних з передових рубежів у міста, де їх можна застосувати для вирішення широкого кола інтелектуальних проблем нашої галузі. Великі дані не означають кінець теорії або науки, як стверджують деякі. Їхній потенціал для вдосконалення методології величезний, але лише за умов, що вони допоможуть нам у пошуках відповідей на важливі теоретичні питання. Можливості збільшуються разом з тим, як ці методи поширюються, і все більше інформації про наше використання соціальних мереж та медіа зберігається у банках даних. Але так само збільшуються й етичні та політичні виклики управління доступом до наших все більш “датафікованих” особистостей.

Переклад з англійської мови статті “Exploring Big Data: New Research from the US”

Право на фото належить: Flickr Infocux