Відомі журналісти надають перевагу особистим зустрічам з політиками за кавою чи обідом

Журналісти та політики мусять взаємодіяти одне з одним: першим важлива ексклюзивна інформація, а для других це – можливість за допомогою ретельно вибудуваної стратегії впливати на контент. Намагаючись контролювати висвітлення, політики налагоджують контакти з журналістами, шукають серед них політичних “союзників”, а часом і шантажують, свідчить дослідження, опубліковане в журналі Journalism Studies.

У статті “Налагодження контактів та політична сумісність як стратегії контролювати новини” Петер Мауер (Peter Maurer) з Норвезького університету технологій та природничих наук (NTNU) та Маркус Байлер (Markus Beiler) із Лейпцизького університету (Німеччина) розповідають, які способи взаємодії з журналістами використовують політики, а також як ці способи впливають на порядок денний ЗМІ та кут подачі матеріалу. Дослідження проводилося 2016 року в Австрії, яку для проведення дослідження вибрали зважаючи на її невеликий розмір, а отже можливість охопити значну частину політичних журналістів.

На першому етапі роботи Мауер та Байлер анкетували 177 політичних журналістів; потім – провели по 10 інтерв’ю з політиками та медійниками, щоб краще розуміти контекст. Формуючи вибірку для інтерв’ю, автори намагалися включити різні типи ЗМІ та різні політичні сили.

Місця зустрічі

Для початку дослідники з’ясували, як саме ведеться комунікація між журналістами та політиками. Найчастіше це відбувається телефоном, далі у списку –  різні форми особистого спілкування, приміром особисті зустрічі, випадкові зустрічі на подіях та в кулуарах. “Мати номер мобільного телефону важливого політичного гравця сприймається журналістами за велику честь, хоч і більшість з них сказали, що з поваги до приватності рідко б користувалися цим”,  – пояснюють автори дослідження. Заплановані зустрічі, наприклад за обідом чи вечерею, а також спілкування онлайн відбувається дуже рідко. Приватним зустрічам у ресторанах чи кав’ярнях надають перевагу журналісти “високого рангу”. Звичайні журналісти, тимчасом, мусять спілкуватися із політиками через прес-секретаря по телефону або ж намагаються підловити їх на прес-конференціях.

Стратегії, які використовують політики

Політики і журналісти контактують за певними схемами. Зокрема, політикам цікаво встановити стабільний, передбачуваний і ефективний, з їхньої точки зору, зв’язок із журналістами. Щоб визначити, які саме стратегії вони використовують, Мауер і Байлер включили до анкети набір типових дій, які політики використовують для контролю комунікації. В його основі – критерії знайомства (приміром, політик пропонує зустрітися за обідом чи вечерею, політик запитує у журналіста поради), інтенсивного спілкування (пропонує журналістові розповісти контекст, контактує, щоб просувати свою точку зору тощо) та подібних політичних поглядів (зважає на переконання конкретного журналіста). Крім того, в опитуванні містилися пункти, де йшлося про реальний тиск – від пропозиції надати ексклюзивну інформацію в обмін на щось до спроб залякування через скарги чи відмову в доступі.

Проаналізувавши відповіді журналістів на запитання анкети, автори виявили три чіткі стратегії, які використовують політики. Це – підтримка контактів (найбільш популярна), встановлення зв’язків зважаючи на політичні переконання журналіста, а також шантаж та обмеження. Інтерв’ю показали, що ключову роль в комунікації відіграють персональні зв’язки. “Для журналістів перевага підтримки особистих зв’язків політичними джерелами в тому, що таким чином їх можна легко залучити, коли потрібен швидкий коментар для випуску новин чи статті, коли потрібна заява чи відповідь іншому політикові”, – йдеться у дослідженні. Якщо інші журналісти не мають контакту з певним політиком, це може бути перевагою, пояснюють медійники. Виходячи з цього, політичним гравцям персональні зв’язки потрібні, аби журналісти мали їх на увазі – таким чином збільшуються шанси потрапити в новини і уникнути критики.

“Цікаво, що більшість політиків заперечували, що встановлювали дружні відносини з журналістами, щоб покращити своє висвітлення, – пишуть автори. – Однак, вони не заперечували, що більше хотіли б спілкуватися із журналістами, яким можуть довіряти і яких знають певний час. Причиною цього називали запобігання неправильному використанню інформації”. Журналісти казали, що політики контактують з ними, коли хочуть донести щось до широкого загалу або коли вважають, що їхня позиція неправильно представлена або в матеріалі не сказали чогось, на їхню думку, важливого. Найчастіше тут йдеться про контроверсійні новини, пояснюють Мауер і Байлер.

Стосовно ролі політичних поглядів журналістів у зв’язках з політиками, медійники наголошували, така вибірковість була б непрофесійною. Багато з них заявляли про свою нейтральність, однак погоджувалися: власні погляди можуть впливати на відносини з політиками, особливо коли йдеться про ліберальних журналістів і політиків право-радикального крила.

Вплив на порядок денний

Аби дослідити ефект, який персональні зв’язки мають на вибір тем і фреймування, дослідники провели структурне моделювання (structural equation model – SEM). За його результатами автори зробили висновок, що налагодження персональних зв’язків політиками мало невеликий вплив на порядок денний та фрейми. Тимчасом ті, хто орієнтувався на схожість поглядів, отримали протилежний результат: більший вплив і на порядок денний, і на фреймування. Щодо частоти контактів, то вона не мала значного впливу на характер висвітлення.

Фото: Pixabay