Фактчекінгові проекти: кого перевіряють і як досягають точності

жовтня 4, 2017 • Головне, Етика та якість • by

VoxCheck – один із українських факт-чекінгових проектів

У відповідь на посилення політичного популізму та фейкових новин все актуальнішими стають організації з фактчекінгу. На відміну західноєвропейських та американських, які перевіряють з-поміж іншого заяви партій чи громадських організацій, українські, як правило, цікавляться політиками вищого владного ешелону, а також загальнополітичною та економічною проблематикою.

Такого висновку я дійшов у своєму дипломному дослідженні «Фактчекінг як феномен сучасної професійної журналістики». Взимку та навесні 2017 року я здійснив контент-аналіз ключових українських та закордонних фактчекінгових організацій – VoxCheck, FactCheck.com.ua, PolitiFact та FactCheck.org. Крім того, для кращого розуміння специфіки роботи подібних проектів провів три глибинні інтерв’ю – з керівником FactCheck.com.ua Ігорем Корховим, проектним менеджером чеського Demagog.cz Жденеком Їрсою (Zdeněk Jirsa) та виконавчим директором PolitiFact Аароном Шарокманом (Aaron Sharockman).

Кого перевіряють фактчекери?

Один із найвідоміших іноземних проектів фактчекінгу – американський PolitiFact. Оганізація перевіряє колективні заяви організацій, груп, партій, благодійних організацій тощо. Її підрозділ PunditFact (pundit – експерт, спеціаліст в певній сфері) перевіряє заяви блогерів, політичних аналітиків, експертів та інших осіб, які з’являються у ЗМІ.

Українські фактчекінгові проекти, наслідуючи практику переважної більшості подібних організацій за кордоном, об’єктами перевірок роблять політиків. Це зрозуміло, адже головне завдання фактчекінгу, за словами виконавчого директора PolitiFact Аарона Шарокмана, “тримати політиків підзвітними”. Крім цього, українські організації перевіряють усіх, хто впливає на публічний дискурс – бізнесменів, блогерів, ведучих ток-шоу тощо. Деякі з них, як-от StopFake, вдаються також до перевірки ЗМІ, однак такі ситуації – радше виняток, незважаючи на те, що такий запит у суспільстві є.

Українські проекти VoxCheck, FactCheck.com.ua перевіряють теми, які стосуються політики та економіки. За період із січня по квітень 2017 року найчастіше в поле зору фактчекерів потрапляли такі теми як “політика”, “економіка” та “блокада Донбасу”. Менше уваги приділялося “ринку землі”, “залізниці”, “медицині” та “Насірову”. Серед політиків найчастіше для фактчекінгу обирали твердження президента Петра Порошенка, колишнього та нинішнього прем’єр-міністрів – Арсенія Яценюка та Володимира Гройсмана, екс-голови Національного банку України Валерії Гонтаревої, а також екс-глави Державної фіскальної служби Романа Насірова. Отже, перевірка фактів стосується актуальних політичних тем.

Які твердження перевіряти?

Основні принципи підбору матеріалів для фактчекінгу, які використовують українські організації, розроблені американськими проектами PolitiFact та FactCheck.org. Як зазначається на сайті FactCheck.com.ua, автори орієнтуються на принципи PolitiFact та грузинського проекту FactCheck.ge.

Американський PolitiFact одним із перших розробив чітку систему перевірки тверджень, в якій ключовою вимогою є  актуальність питання. Перше завдання журналіста – знайти найважливішу для широкої громадськості інформацію в офіційних прес-релізах, у пресі, на телебаченні; також перевіряються публічні заяви, виступи і реклама.

Процес вибору можна узагальнити у п’яти запитаннях:

1. Чи можна перевірити твердження, яке прозвучало?

2. Чи може твердження ввести в оману?

3. Наскільки важливим є твердження?

4. Чи буде твердження розповсюджуватися далі? Яка ймовірність того, що його використають інші?

5. Якщо читач прочитає заяву, чи поставить її під сумнів?

Виконавчий директор PolitiFact Аарон Шарокман перелічує три критерії підбірки тверджень для верифікації: “Основним є важливість повідомлення у суспільстві та значимість впливу його впливу. Другий фактор – якщо інформація може бути перевірена, то її варто перевіряти, навіть якщо в процесі роботи виявиться, що твердження правдиве. Твердження піддається перевірці, якщо воно має в своїй основі певну фактичну заяву, посилання на статистичні дані. І навпаки –  не може бути перевірене, якщо заява стосується майбутнього або є оціночним судженням”.

На відміну від PolitiFact, інший американський проект FactCheck.org концентрує увагу на перевірці президента та конгресменів. У міжвиборчий період перевіряють в основному членів Конгресу. Для більш об’єктивної перевірки, команда приділяє в процесі пошуку і перевірки тверджень однакову кількість часу прихильникам різних політичних сил. Працюють із недільними ток-шоу, телевізійною рекламою, розшифровками офіційних заяв та повідомлень.

Вишукуючи заяви для перевірки, журналісти в першу чергу, звертають увагу на ті, що можуть бути неправдивими та . У виборі орієнтуються як на свій попередній досвід, так і на загальний медійний контекст. Перш ніж вдаватися до перевірки, редакція намагається отримати коментар від особи, котра зробила заяву. Це дозволяє дотримуватися принципу об’єктивності. Таким чином, тягар доказів лежить саме на тому, хто є автором твердження. Якщо воно виявиться правдивим, редакція перейде до іншого. На відміну від PolitiFact, FactCheck.org перевіряє лише неправдиві та маніпулятивні заяви. Для перевірки заяв FactCheck.org використовує три головні джерела інформації: офіційні державні установи, незалежні від політичного впливу урядові агентства та неурядові “мозкові центри” (think tanks).

На думку керівника Demagog.cz Жденека Їрси, основними постулатами роботи фактчекера є нейтральність, незалежність та об’єктивність. Він рекомендує використовувати лише факти, хоча погоджується, що стовідсоткової об’єктивності не існує. Для того, щоб гарантувати читачам якомога точнішу інформацію, Demagog одним з перших запровадив трирівневий тест. Суть його в тому, що цитата почергово перевіряється трьома незалежними експертами.

Фактчекінг – точна наука”

Працюючи над викриттям неправди, журналісти інколи забувають про точність власних матеріалів. Коли йдеться про фактчекінг, важливо, як того вимагають кодекси професійної етики, подавати точну інформацію, ту, в якій переконаний.

Тим не менш, інколи журналісти про це забувають. У практиці американського фактчекінгу неодноразово траплялися помилки чи вирвані з контексту висновки. Наприклад, перевіряючи заяву 42-го президента США Білла Клінтона про те, що президенти-демократи з 1961 року створили вдвічі більше робочих місць, ніж президенти-республіканці, фактчекери відзначили, що це твердження – правда. Втім, проаналізувавши економічну політику всіх президентів журналісти виявили, що не всі президенти-демократи були у створенні робочих кращі за республіканців місць. Тобто, хоча у загальному контексті твердження і було правдою, воно аж ніяк не свідчило про перевагу економічної політики Демократичної партії.

Інший випадок трапився із лауреатом Пулітцерівської премії – PolitiFact. Редакція взяла на перевірку одну з цитат конгресмена від Республіканської партії Пола Раяна. Цитата виявилася хибною, а пізніше з’ясувалося, що вона взагалі йому не належала. Отже, редакція не подбала про перевірку першоджерела: не запитала політика, чи справді це його цитата і не використала всі можливості для отримання достовірної відповіді.

Такі випадки траплялися і з українськими ЗМІ. Один із них ілюстративний, адже редакція спростувала раніше опубліковану інформацію, що є позитивним прикладом поведінки в таких ситуаціях. 9 березня VoxCheck опублікував перевірку слів Арсенія Яценюка щодо стану державних фінансів на початку його прем’єрства у 2014 році, а саме про те, що на казначейському рахунку тоді залишилося 108 тис. грн. Взявши дані Держстату, команда проекту винесла вердикт – неправда. Згодом виявилося, що сума, яку вказав екс-прем’єр-міністр була точною. В результаті була опублікована стаття-підтвердження “Що відображає ЄКР, або чи збрехав Арсеній Яценюк”, у якій редакція спростувала свій попередній висновок.

Print Friendly, PDF & Email

Tags: , , , ,

Send this to friend