Проект NowThis спеціалізується на коротких відео, які поширює лише у соцмережах

Короткі відео стають новим продуктивним способом подання журналістського контенту у соцмережах. Завоювавши популярність на заході, caption video поширюється в Україні та інших пост-радянських країнах.

Журналісти  – досить прагматичні люди, готові використати в своїй роботі будь-що, якщо це допоможе доставити інформацію до аудиторії. Зараз новини агентства Reuters споживає понад 1 мільярд людей на день. А все тому, що у 19 столітті Пол Юліус Рейтер вирішив найняти на роботу поштових голубів. Це дало йому змогу доставляти найоперативніші біржові новини з Празької фондової біржі до Бельгії.  До впровадження прямого телеграфного сполучення між Брюсселем і німецьким Аахеном у 1851 птахи були швидшими від тодішніх поштових паротягів.

Сьогодні поштовим голубом прогресивних ЗМІ є Facebook, а замість шматочка паперу – короткі відео з титрами, або caption video.  Одними з перших почали адаптувати свій контент для соціальних мереж журналісти AJ+. Це стало можливим у 2014 році завдяки черговій зміні алгоритму соціальної мережі: відео, завантажені користувачами, починали відтворюватися автоматично й без звуку.

Однією з перших форматом caption video почала користатись канадська команда Vice. На пострадянському просторі вони стали відомими після серії документальних короткометражок «Russian Roulette in Ukraine» про анексію Криму. Щоправда, відео від Vice були певним перехідним етапом від розширеного телевізійного сюжету до відео, змонтованого для соціальних мереж. Хронометраж міг перевищувати й 8 хвилин, часом журналіст пояснював, що відбувається у кадрі. Проте ці матеріали вже були без закадрового голосу, а титри не лише дублювали мову героїв, а й вводили глядача в контекст.

Тим часом війни за аудиторію між Facebook та Google тривали. У тому ж таки 2014 році Facebook почав ставити власні відео у стрічку вище, а ролики з YouTube опускати. Ця тенденція спричинила появу ЗМІ, яке вирішило зосередитися лише на відео-контенті. На початках вони навіть відмовилися від власного сайту, залишивши на головній сторінці лише логотип та стисле повідомлення: «Homepage. Even the word sounds old. We bring the news to your social feed». Та й зараз сайт Now This – лише обгортка, натомість усі матеріали вони поширюють у соціальних мережах. Найбільше фоловерів вони зібрали у Facebook:на головну сторінку Now This підписалося понад 12 млн користувачів. Насправді, кількість прихильників цього медіа набагато більша, адже існують ще й дочірні сторінки, на яких поширюються відео певної тематики. Наприклад, понад 2 млн підписників сторінки Now This Weed щодня очікують на свіжі відео про марихуану.

На пострадянському просторі інтерес до caption video виник трохи пізніше. Короткі ролики в соцмережах почали з’являтись наприкінці 2015 року. Для українського медіа ринку їх створюють журналісти Радіо Свободи,  Настоящего времени, Нового времени. Візуально подібним до Now This в Україні й Росії є медійний проект Romb. Одними з перших caption video в Киргизстані почало виготовляти медіа Kloop. Для киргизьких журналістів це був спосіб уникнути впливу влади й бути почутими водночас за межами країни.  Співзасновник медіа Kloop Бектур Іскандер переконаний, що формат caption video є визначальним для найближчого майбутнього ЗМІ в соціальних мережах. Автоматичне відтворення без звуку сприяє більшій кількості переглядів, адже дивитися відео тепер можна відносно непомітно для тих, хто поряд.

Однак кількість різноманітного візуального контенту у соціальних мережах нині активно зростає, тому caption video – ще один спосіб для ЗМІ зацікавити аудиторію. Щоб змусити глядача переглядати відео, Бектур радить ставити найбільш цікавий кадр і титр на початку ролику. Надалі кожну репліку героя слід  подавати текстом, а  титри, які рухають історію, можна написати іншим шрифтом, проекспериментувавши з кольором та розміром.  До відео-ряду можна додати музику. Правильно підібраний трек зможе викликати у глядачів такого новинного повідомлення більше емоцій, ніж сюжет, створений за телевізійними канонами.

Більшість користувачів соціальних мереж зараз споживають контент через мобільні пристрої. Тому caption video для Facebook монтують вертикальними, а не горизонтальними. Також оскільки розміри екранів смартфонів менші, порівняно з моніторами комп’ютерів,  навіть відео невисокої роздільної здатності виглядатиме пристойно. Тому при монтажі можна використовувати контент інших користувачів, відзнятий на мобільні пристрої. Якщо відео знайти не вдалося, протягом історії можна повторити кадри, показані до цього або ж анімувати зображення. Те, що в телеефірі вважають за моветон, в Інтернеті сприймається нормально.

Такі особливості форми матеріалу вносять зміни і в роботу редакції. Важливим є не так наявність власного відео, відзнятого штатним оператором, як вміння шукати необхідні пазли історії в мережі та навички швидкого монтажу.

За словами журналістики Юлії Саліженко, котра стажувалися у Now This, робота з відео, зображеннями та анімацією – основні завдання журналіста. Працівники можуть розробляти певну тему в команді, але навичками постпродакшину повинен володіти кожен. Експерименти в  Now This поєднуються з аналітикою. Журналісти обирають перший кадр і титр відповідно до певного сегменту аудиторії, використовуючи функцію таргетування постів у соцмережі. Якщо кількість переглядів низька – змінюють текст і картинку і постять відео знову.  І все для того, щоб якомога більша кількість людей подивилася їхнє відео.

Формат caption video дає можливість більш оперативно реагувати на зміни в історії, порівняно з традиційними ЗМІ. Now This одними з перших розповіли про стрілянину в Лас-Вегасі, через 4 дні вони випустили відео про ветерана морської піхоти Тейлора Вінстона, який разом з дівчиною допомагав вивозити постраждалих до лікарні на викраденій заради цієї мети вантажівці. Історія змонтована з фрагментів відео очевидців, архівних фото Тейлора та його інтерв’ю.  Вже згодом журналісти опублікували розширений сюжет про те, як Лас-Вегас оговтується від трагедії.

Експериментують з форматом caption video і журналісти медіа Kloop. У березні вони розпочали цикл історій про насильницьке викрадення наречених в Киргизстані. Художниця Тетяна Зеленська  та монтажер Єгор Танков створили серію мультиплікаційних відео  з титрами, у яких розповіли історії п’яти жінок, котрих викрали, щоб видати заміж проти їхньої волі. Мультик автори повністю протитрували російською, а закадровий текст лишили киргизькою.  За даними TEDxAbayStWomen, щоденно в Киргизстані викрадають від 10 до 30 жінок для вступу в шлюб за примусом. Форма анімації з титрами допомогла поширити цю тему для нової аудиторії.

З розвитком технологій у журналістів з’являється все більше інструментів, щоб розповідати історії. Сaption video – формат відео-контенту, що найкраще відповідає алгоритмам Facebook зараз. Незважаючи на те, що ці відео почали з’являтися в Інтернеті ще у 2014 році, не всі українські ЗМІ ще його опанували. І дарма не поспішають, адже сaption video дає простір для експериментів з формою і повертає увагу до слова, – найважливішим залишається написане.

Зображення: nowthisnews.com, скріншот