Фото: Pixabay succo (CC0)
Як і торік, коли світ говорив про Brexit і виборчу кампанію Дональда Трампа, політичний популізм залишається актуальним. У таких умовах журналістам належить визначитися, як реагувати на це явище, залишаючись вірними професійним стандартам.
З одного боку, медіа часто критикують популістів, а популісти називають журналістів «корумпованою елітою»; з іншого – політиканам потрібен «кисень публічності», який їм надають медіа, зазначає професор Амстердамського університету, головний редактор наукового журналу Political Communication та стипендіат центру ім. Джоан Шоренстайн при Гарвардському університеті Клаес Х. де Вреезе (Claes H. de Vreese). Він проаналізував наявні дослідження з теми і на їхній основі запропонував журналістам 10 порад належного висвітлення популізму. EJO пропонує короткий виклад його настанов.
1. Висвітлюйте політику як звичайно. Нехтування чи ізолювання нових політичних гравців призводить до того, що чесність медіа ставиться під сумнів, що, зрештою, може додати до політичного успіху певної політичної сили, свідчать дослідження.
2. Не висвітлюйте політику як звичайно. Попри першу пораду, існують вагомі причини, чому журналістам не слід говорити про популізм як про «іншу форму політики». Серйозні сентименти до популістських партій, як правило, є у значно менше, ніж половини виборців – а отже, збалансоване висвітлення тут проблематичне. Журналісти можуть створити враження, нібито ідеї популістів – більш вагомі у суспільстві, ніж це є насправді. Крім того, інколи йдеться про ідеї, далеко не прийнятні в ліберальній демократії. На думку медіа-експерта Роберта Пікарда (Robert Picard), йдеться про проблему так званої «фальшивої відповідності (false equivalency), адже інколи це ідеї, які варто «просто ігнорувати, не приймати чи розвінчувати».
3. Урядування і виборча кампанія – різні речі. Впродовж виборчих кампаній перед новинними медіа постає питання, як висвітлювати тих, хто перебуває і в стані передвиборної гонки, і водночас користується владою. Такі ситуації можуть спонукати журналістів подавати матеріали про урядування у такому ж руслі, як і матеріали про вибори – як гру та боротьбу. Це, згідно з дослідженнями, посилює недовіру громадськості і до політичних процесів, і до самих новинних ЗМІ.
4. Обмежте мета-висвітлення. З огляду на незвичні комунікаційні стратегії популістів, медіа можуть піддатися спокусі фокусуватися на самих процесах, замість змісту. Прикладом може слугувати манія американських журналістів звертати увагу на твіти Дональда Трампа. Такі матеріали, якщо з ними переборщити, призводить до цинізму громадськості щодо політиків та журналістів.
5. Не женіться за кожним яскравим об’єктом. Проблема у висвітлення популістських акторів – у їхній тенденції обходити пресу, ведучи комунікацію з електоратом напряму через соціальні медіа. Наприклад, нідерландський депутат і лідер PVV Геерт Вілдерс (Geert Wilders) рідко дає інтерв’ю чи відповідає на запитання журналістів, спілкуючись натомість зі своєю аудиторією через Twitter. Для медіа це – виклик, адже повідомлення політиків у соцмережах, хоч і може мати новинну цінність, залишається односторонньою комунікацію, де журналіст є пасивним реципієнтом. З огляду на питання відповідальності журналістів, до цього треба ставитися обережно.
6. І не про факти пишіть фактично. Сьогодні комунікація – завалена дезінформацією, і відрізнити правду від вигадки часто складно. Важко також спростувати чи виправити неправдиву інформацію – вона поширюється, навіть якщо майже відразу було опубліковане спростування. Тим не менш, виправлення неправдивої інформації від популістів – необхідні.
7. Подавайте контекст. Це завжди важливо для новинних історій, однак у випадку популізму це удвічі важливіше. Аудиторія може погано розуміти популізм, сприймати ідеї політиків як новинку. Новинні матеріали про популізм тяжіють до того, що подаються без історичного, порівняльного та сучасного розуміння питання. Аудиторії необхідно знати цей тип контексту, щоби могти відповісти на пропозиції популістів.
8. Заявляйте про свою релевантність. Популізм є викликом для журналістики і традиційних медіа. Важливою ознакою популістської риторики є «анти-елітні» вислови і той факт, що медіа зображуються як частина «еліти». Відповідно, журналістам потрібно повідомляти про себе, свої ролі; треба бути чесними з аудиторією щодо таких проблемних моментів, як медіавласність, роль алгоритмів, використання тролів. Нестача прозорості свідчитиме про те, що медіа маніпулюють порядком денним.
9. Цікавтеся деталями. Складовими популістської комунікації є аргументи проти еліти, часто висловлені «від імені народу». Тому, коли висвітлюєте будь-яких політичних акторів, обов’язково звертайте увагу на деталі їхніх програм. Наполягання на підтвердженнях та перевірці може залякувати, але це – єдиний шлях виявити, чи пропозиції популістів реалістичні і чи обслуговуватимуть вони «інтереси народу».
10. Не будьте войовничими, коли вас називають ворогом. Журналістика, яку називають «четвертою владою» завжди на лінії вогню. Вона часто стає мішенню популістів, які називають усі (чи майже всі) медіа «фейковими», «несправедливими», «брехливими». Як показують нещодавні дослідження, напади політиків на пресу, що стали дуже частими в останні роки, підривають довіру як до журналістів, так і до політиків. Журналісти, однак, можуть використати цю ситуацію на свою користь: пояснити, чому вільна преса є необхідною. Ефективними тут будуть не порожні суперечки з нападниками, а вдумливі матеріали з хорошим контекстом.
«Виклики для журналістики зараз – безпрецедентні в її історії. Контент і влада традиційних новинних ЗМІ піддаються сумніву, а їхня монополія на увагу людей перейшла до нових платформ та комунікаторів. Посилення популістської політики – ще один виклик, що часом супроводжується ненавистю до журналістів та навіть самої ідеї свободи преси. Однак, так само, як і інші виклики, зростання популістської політики нагадує нам, навіщо потрібні журналісти, і чому нам потрібно, щоби вони виконували свою роботу ефективно», – підсумовує Клаес Х. де Вреезе.
Джерело: Claes H. de Vreese, “Political Journalism in a Populist Age”
Фото: Pixabay succo (CC0)
