За останні роки ситуація зі свободою слова в країнах Східної Європи погіршилась. Угорський журналіст Андраш Фьольдеш, польський журналіст Якуб Ґурніцкі та – аналітикиня чеської громадської організації Вероніка Вічова під час Львівського медіафоруму розповіли, в яких умовах працюють ЗМІ їхніх країн і міркували, чи можуть медіа здолати тиск з боку держави.                                  

Уряд Угорщини контролює 70% медіа країни

Андраш Фьолдеш – журналіст угорського новинного сайту Index.hu. Він висвітлює події у зонах збройного конфлікту, пише про міграцію та політику. Одна з його робіт – відео-репортаж про життя таборів для мігрантів у Бейруті – відзначена престижною угорською медіанагородою.

«У своїх роботах я намагаюся зробити наголос на тому, що мігранти –  це звичайні люди, які потребують нашої уваги. Та мої репортажі суперечать тому, що транслюють більшість медіа Угорщини, адже уряд вважає біженців терористами. Деякі пропагандистські ЗМІ опублікували статті  про мою роботу, в яких перекрутили факти, а деякі медіа навіть висміяли», – розповідає Фьолдеш.

На фото: Андраш Фьольдеш

Журналіст стурбований ситуацією зі свободою слова в Угорщині.  Влада поступово запровадила жорстке регулювання ЗМІ, а також скупила найбільші новинні сайти країни. До того ж, місцеві олігархи, які входять до кола наближених до прем’єр-міністра Віктора Орбана, контролюють  близько 70% медіа. Уряд Угорщини більш не дає офіційних коментарів незалежним медіа, зокрема й Index.hu – таким чином він позбавив їх важливого джерела інформації.  Великі компанії, які контролює уряд, відмовляються ставити свою рекламу в ЗМІ, що намагаються дотримуватися журналістських стандартів. Через свою нерентабельність деякі з них вимушені були піти з ринку.

Сьогодні, більшість медіа Угорщини поширюють ті новини, що потрібні уряду. При виборі контенту у багатьох ЗМІ економічна складова взяла вгору над етичною, розповідає журналіст. Через таку однобоку подачу інформації люди не знають реального становища речей і ними можна як завгодно маніпулювати.  Особливо це відчутно в сільській місцевості. «Колись угорці обожнювали Відень, тепер деякі з них впевнені, що це місто зруйнували мігранти. Хоча громадяни часто їздять до федеральної столиці Австрії, це не заважає мешканцям сільської місцевості вірити в те, що Відень зруйнований. Така впевненість мені нагадує результати російської пропаганди,через яку багато людей вірять тому, що в Україні правлять фашисти», – говорить угорський журналіст. Ситуацію ускладнює той факт, що більшість угорських ЗМІ перебувають під впливом проросійськи налаштованого уряду та активно поширюють пропаганду російських каналів. «Через це люди живуть в мильній бульбашці фейкових новин», – констатує Фьолдеш.

Компанії відмовляються співпрацювати з новинним сайтом Index.hu, тому медіа не може заробляти на рекламі. «В нас була серія репортажів про  угорців, які виїхали з країни через політичний тиск або через важку економічну ситуацію. Ми розповідали про те, як переселенці розпочинали нове життя в іншій країні. Наступного тижня пропагандистські видавництва опублікували статтю в якій ішлося про те, що ми нібито підтримуємо людей, які покидають країну. Після цієї статті, ми втратили фінансування і тепер маємо обмежений бюджет. Це кризова ситуація для медіа і в мене нема конкретного рецепта, як цьому тиску можливо протистояти.  Заходи, які могли б допомогти – це незалежна фінансова підтримка європейських фондів чи корпорацій» , – розповідає Фьолдеш.

Незалежним медіа важко отримати доступ до ринку реклами

Якуб Ґурніцкі – репортер, блогер, медіаконсультант, співзасновник польського онлайн-видання Outriders, яке  фокусується на висвітленні глобальних світових проблем. Також його номінували для отримання нагороди National Geographic Traveler. Упродовж останніх років Якуб працював зі ЗМІ Грузії (tspress.ge, liberali.ge, netgazeti.ge), Туреччини (taraf.com.tr ) і Західної Африки (wacsi.org).

Якуб вважає, що ситуація із тиском уряду на ЗМІ відкриває для медійників нові можливості, спонукає шукати інші моделі фінансування. «Наші проекти фінансуються за допомогою грантів, підтримки донорів, доходів від власних бізнес-проектів, а найбільше ми отримуємо підтримку від наших читачів, – розповідає журналіст. – Налагоджуйте стосунки з ними, просіть – і вони відгукнуться». Якуб відзначив важливість медіа-платформ, на яких можна  обговорювати різні проблеми, звернутися за порадою, а також відчути себе частиною журналістської спільноти.

Хоча ситуація зі свободою слова в Польщі трохи краща, ніж в Угорщині, але і тут уряд  економічно підтримує лояльні ЗМІ, розміщуючи в них рекламу державних підприємств та оголошення про тендери. Якщо газету позбавляють таких оголошень – це відчутно впливає на її доходи і медіа шукають підтримки у бізнесу.  «Бізнес не зацікавлений в незалежному медіа, зазвичай спонсори втручаються в наповнення контенту. Але ви маєте переконувати їх у тому, що вони не тільки купують ваш продукт, а й інвестують у вашу роботу. Врешті решт, кожен зацікавлений у якісній інформації», – впевнений журналіст.

На думку Якуба Ґурніцкого, для ЗМІ важче опинитись в ситуації, коли уряд на законодавчому рівні запроваджує цензуру чи переслідує журналістів. Були такі випадки, коли влада Польщі висувала кримінальні звинувачення проти журналістів та одного разу наклала штраф на телевізійний канал. Ці інциденти привертали увагу світової спільноти, але ці проблеми так і не були вирішені. Журналіст розповідає: «Штат нашого видання складається всього з 10-14 журналістів. Наш бюджет дуже обмежений, ми не можемо дозволити собі судових витрат, тому вимушені інколи запроваджувати “цензуру”».

На фото: Якуб Ґурніцкі

Якуб Ґурніцкі впевнений, що роль журналіста як провідника інформації сьогодні змінюється. Дональд Трамп використовує Twitter, щоби зробити офіційну заяву і все більше  політиків вдаються до таких стратегій. Складається ситуація, коли можновладці  можуть  ігнорувати  журналістів, адже в них є можливість напряму звертатись до аудиторії. Польський медійник підсумовує: «Влада розуміє, що в змозі тиснути на журналістів і цим обмежує їхній уплив на суспільство. Тоді інформація циркулює тільки всередині медіасередовища. Ми стаємо фанатами статей один одного, але решта аудиторії їх не читає. Можливість опублікувати статтю – це одне, але зовсім інше – достукатися до аудиторії. Над цим варто задуматись».

 Влада відмовляється давати коментарі незалежним медіа

Вероніка Вічова – аналітикиня з громадської організації European Values (Європейські цінності), працює у програмі, яка аналізує політику Росії, перевіряє інформацію, яку публікують в ЗМІ Чехії та проводять медіадослідження.

У Чехії зі свободою ЗМІ краще, ніж у її сусідів, а все через те, що самі громадяни платять за роботу журналістів шляхом спеціальних зборів. Згідно із законом, кожна сім’я щомісяця повинна сплачувати за громадське радіо та телебачення, якщо хоче користуватися ним. Таке фінансування дозволяє цим медіа мати повну незалежність від партій та уряду. Муніципальних медіа, які б фінансувалися місцевою владою, просто не існує. Таким чином держава не може визначати контент і  завдяки цьому  вдається збалансовано висвітлювати події, розповідає журналістка.

Однак, Вероніка Вічова стурбована нещодавнім нападом радикалів на громадське радіо і телебачення. «Останнім часом різко погіршилось ставлення до журналістів зі сторони політиків, зокрема президента Мілоша Земана. Через те, що журналісти проводять розслідування та публікують результати, політики цькують їх та називають упередженими. Влада відмовляється давати коментарі та забороняє відвідувати події, –  розповідає аналітикиня. – В країні багато людей, які підтримують президента та радикальні партії, налаштовані проти громадського телебачення».

На фото: Вероніка Вічова

Російські ЗМІ мають великий інформаційний вплив у Чехії і  часто стають джерелом  наративів для місцевих медіа. «Пропагандистські чеські ЗМІ поширюють фейкові новини, через які люди вірять у теорії змов. Аналітики нашої програми проводили дослідження і з’ясували, що 30% людей в Чехії вважає, що українською державою керують фашисти. Існують новинні сайти, які взагалі не дотримуються журналістських стандартів та поширюють відверту брехню. Але вони мають рекламу, велику аудиторію, тому політики приходять до них на інтерв’ю», – говорить Вероніка. Вона також наводить приклад ініціативу в Словенії, де журналісти створили список новинних сайтів, які не дотримуються журналістських стандартів – і багато компаній відмовилися працювати з ними. На думку чеської аналітикині, це добрий приклад того, як можна боротися з подібними медіа.

Вікторія Вічова не підтримує повну заборону дезінформаційних сайтів, але визнає, що в країні, яка перебуває у стані війни, заходи щодо таких медіа повинні бути жорсткими. На її думку, є інші способи боротьби з фейковими новинами.  «У Чехії при Міністерстві внутрішніх справ є Центр боротьби з тероризмом та інформаційними загрозами. Вони вчасно реагують на фейкову новину або ту, яка має провокаційний характер. Центр контактує з державними установами та інформагенціями, які публікують спростування, щоб інформація не набула розголосу. Також проводять тренінги з політиками, на яких навчають, як орієнтуватися в інформаційному просторі”, – наводить приклад Вероніка Вічова.

Фото Вікторії Матевощук

Можливо, Вас також зацікавить: