Бути журналістом у Франції у наш час ― складне завдання. Окрім того, що їм потрібно задовольняти ненаситні вимоги 24-годинного новинного циклу, їхнє намагання виконувати роботу з висвітлення того, що відбувається в країні, наштовхується на ворожу реакцію. Неповага, з якою часто стикаються французькі журналісти ― особливо ті, що працюють в мейнстримних медіа ― стала помітною під час хвилі протестів «жовтих жилетів». Кілька журналістів стали жертвами фізичних нападів з боку демонстрантів і поліції.

Зокрема, частою мішенню протестувальників став цілодобовий новинний канал  BFM TV. Багато хто з демонстрантів звинувачує станцію в упередженому висвітленні і вірить, що вона є засобом державної пропаганди. Один із них навіть сказав групі журналістів: «Наш протест має багато коштувати уряду: він мусить платити і поліції, і вам, журналістам!»

Ворожість до репортерів, які висвітлюють протести, зараз настільки сильна, що багато хто вважає за потрібне прикривати лого своїх медіа на мікрофонах. Все більше новинних ЗМІ також надають репортерам охоронців.

Інші незадоволені групи, схоже, намагаються «примазатися». Після підпалу приміщень місцевого суспільного мовника France Bleu у Греноблі наприкінці січня анархістська група опублікувала повідомлення, що вітає атаку на медіа.

Після багатьох років посилення тиску на журналістів у зв’язку з необхідністю обслуговувати цілодобову «новинну машину»,  ці фізичні загрози стали для багатьох французьких медійників останньою краплею.

Цілодобова доступність

Безжальний тиск на них з боку редакційних менеджерів став настільки великим, що деякі відносно молоді журналісти зараз вказують це як головну причину їхнього рішення піти з професії. «Вам треба бути доступними сім днів на тиждень, бо новини ніколи не зупиняються», ― так цитують старшого новинного менеджера найпопулярнішого в країні цілодобового новинного каналу BFM TV.

Перш ніж обрати цей фах, усі журналісти, у Франції і будь-де, знають, що мають працювати багато і ненормовано. Вони свідомі того, що неможливо проконтролювати, коли трапиться подія і що постійно треба бути готовим кинути все, аби висвітлити гарячу новину. Але неможливість відключитися навіть на кілька годин бере своє ―  і це стосується навіть покоління, що прийшло у професію в останні десять років. Коли йду спати, не знаю, чи вимикати мені телефон і ризикувати отримати догану від боса, чи тримати телефон в руці, як кролик перед фарами авто, аби нічого не пропустити», ― розповів мені 31-річний журналіст, який раніше працював у BFM TV.

Постійний шквал листів, дзвінків та повідомлень, який не зупиняється навіть у вихідні, може бути одним із факторів, що спричинився до крововиливів у деяких працівників французьких новинних медіа.

Коли NextRadioTV (медіагрупа, що володіє BFM TV) запропонувала своїм журналістам можливість добровільного звільнення на вигідних умовах, якщо вони приймуть цю пропозицію до кінця 2018 року, близько третини з 700 журналістів компанії вирішили піти.

«Дуже французька нав’язлива ідея»

Скорочення у  BFM TV ― не одиничне явище. З 2016 по 2017 роки кількість журналістів у Франції скоротилася на 15%. Суспільний мовник France TV у січні оголосив, що до 2022 року планує скоротити загалом до 1000 працівників ―  майже 10% колективу.

Скорочення неминуче посилюють тиск на тих, хто залишився. Більша незахищеність на роботі, необхідність отримувати більше зусиль від сильно зменшеного колективу означає постійну понаднормову роботу (англ. presenteeism). Сьогодні це велика біда у Франції ―  і не лише у медіакомпаніях.

Нещодавній матеріал Le Monde описує це явище як «дуже французьку нав’язливу ідею, дуже розповсюджену й непродуктивну». Газета звернула увагу на абсурдність факту, що культура понаднормової праці зараз набула масового характеру в країні, яка менше, ніж два десятиліття тому, законодавчо зафіксувала 35-годинний робочий тиждень.

Серед медіапрацівників поширене сприйняття, що такий тиск ― невиправданий. «Ми ― останнє покоління журналістів, які працюють цілодобово», ― пророкує той самий 31-річний журналіст, який розповів мені про умови своєї роботи. Наступного дня він подав заяву на звільнення.

Зображення: Sebastien Huette Ліцензія CC BY-NC-ND 2.0 Джерело: Flickr

Переклад з англійської мови статті «When The Pressure Becomes Too Great – Why So Many French Journalists Are Quitting The Profession»

Підпишіться на нашу щомісячну e-mail-розсилку найцікавішого у сфері медіа