Українським медіа не варто відповідати на інформаційну агресію Росії такою ж неправдою чи забороняти російські телеканали. Краще створити спільний балтійсько-український інститут, який би займався протидією пропаганді. Такі думки висловив фінський журналіст, карикатурист і письменник Юкка Рислаккі під час свого виступу в Українському католицькому університеті у Львові.

Рислаккі добре знається на теорії та історії пропаганди, є автором низки книг з цієї теми. Про пропаганду фінський журналіст, зокрема, писав у своїй книзі “Маніпуляція фактами: латвійський варіант”. Інша його книга “Воркута!” була опублікована в українському перекладі, проте російського – немає й невідомо, чи він колись вийде. На думку Рислаккі, росіяни не зацікавлені в тому, щоби знати й належним чином оцінити свою історію. Коли останній в’язень ГУЛАГу помре, каже він, у Росії вважатимуть, що системи виправно-трудових таборів не існувало, а якщо існувала, то в інтересах держави – для покарання “зрадників” і “ворогів народу”.

Маніпулятивна риторика російських ЗМІ, за словами Рислаккі, не змінилась із часів, коли вектор пропаганди був спрямований проти балтійських країн. “У мене відчуття, що я все це чув і бачив. З’явився тільки новий термін – бандерівці. Але більшість росіян навіть не знає, хто такий Бандера, – каже журналіст. Він каже, що найбільш ворожими для Кремля завжди були балтійські нації; згодом долучилася Грузія, а тепер Україна. – Звичайно, це нонсенс: як маленькі балтійські країни, що майже не мають армії, можуть бути загрозою для Росії? Або для російськомовної меншини, що живе в цих країнах у добробуті та спокої? У риториці російської пропаганди повторюється думка, що балтійці – фашисти, нацисти, антисеміти, а російські громадяни в балтійських країнах не мають жодних прав, і їм заборонено розмовляти рідною мовою”.

Не дарма, зауважує Рислаккі, під час Майдану російські ЗМІ розповідали, що “бойовики”- майданівці мають таємну базу в Латвії. А раніше – що латвійці й латвійки масово воювали в Чечні. Фінський журналіст сподівається, що світ не повірить у подібні історії. “Хоча нинішня криза з біженцями відвернула увагу журналістів, і про Україну починають забувати. Якщо ж світ не стежитиме за подіями в Україні, всяке може статися”, – застерігає Юкка Рислаккі.

Ані відповідати на російську пропаганду такою самою українською неправдою, ані забороняти російські телеканали в Україні Рислаккі не рекомендує. Натомість, уважає доброю ідеєю створення спільного балтійсько-українського інституту, що займався б протистоянням пропаганді: “Це був би добрий спосіб ділитися досвідом і знаннями. У створенні такого інституту міг би допомогти Європейський Союз, адже ми щодня чуємо від Європи слова підтримки, проте конкретних справ дуже мало”.

Попри те, що заборона ЗМІ не є демократичною практикою, нещодавно влада Латвії не дозволила зареєструвати в країні бюро телеканалу Russia Today.  За словами Рислаккі, серед російськомовних громадян Латвії є чимало таких, що зазнають упливу кремлівської пропаганди. Підтвердження цьому можна побачити 9 травня, коли на вулиці Юрмали виходять люди з російськими прапорами й георгіївськими стрічками. Були й випадки агресії проти україномовних туристів. Проросійські громадяни не хочуть інтегруватись у латвійське суспільство, й за роки, що він живе в Латвії, Рислаккі не побачив у цій ситуації жодних змін: “Попри існування інтеграційних і освітніх програм, вони не хочуть вивчати латиську мову”. Хоча, якщо рівень життя у країнах Балтії зростатиме, а в Росії падатиме, можливо, ці люди змінять свою думку. Адже частина російськомовних уже стає патріотами Латвії та не бачать її у складі відновленої імперії.

Налякані теленовинами, до Латвії перестають їздити російські туристи. На думку Юкки Рислаккі, це погано: “Росіяни мають дедалі менше можливостей переконатися, що ми не фашисти й не нацисти. Слабшають і культурні, й торгівельні зв’язки. Нещодавній приїзд латвійської групи Brainstorm із концертом до Росії тамтешні ЗМІ назвали антиросійською пропагандою”.

Батьківщина письменника теж зазнає пропагандистських атак із боку Росії, особливо після того, як заявила про намір вступити в НАТО. Хоча, за словами Рислаккі, більшість фінів не підтримують цю ідею, їх може переконати приклад Швеції, що також рухається в бік євроатлантичного альянсу. Російські телеканали люблять показувати, як у Фінляндії принижують російськомовних туристів і називати фінів русофобами. “Так, між нашими державами колись були війни, та це не привід звинувачувати фінів у неонацизмі чи неофашизмі”, – каже Рислаккі. Один із лейтмотивів антифінської пропаганди російських ЗМІ –  звинувачення Фінляндії в тому, що вона допомагала гітлерівській Німеччині воювати з СРСР. Фіни, натомість, планують проведення антипутінського культурного форуму, на який приїдуть російські дисиденти й опозиціонери.

Найкращим методом боротьби з російською експансією, зокрема інформаційною, Юкка Рислаккі називає економічний розвиток та успішні реформи. “Росія не може змиритись із тим, що балтійські країни, які 1991 року стали незалежними, є успішними й демократичними, –  каже письменник. –  І якщо Україна теж стане успішною, якщо реформи матимуть успіх, це дошкулить путінському режимові”.

Право на фото належить: Петро Ткачишин