На фото: Надія Романенко. Автор: Олександра Багмет

Як розпізнавати маніпуляції в медіа? Де ховається пропаганда та як їй протистояти? Чому варто подружитися з соціологічними методами, аби ваш моніторинг був ефективніший та де знайти золоту середину між кількістю та якістю – розповіла Надія Романенко, аналітикиня, веб-дизайнерка та дослідниця даних в Texty.org.ua під час конференції «Digital-комунікації в епоху пост правди: реалії та виклики»,  організованої Магістерською програмою з медіакомунікацій УКУ. Публікуємо головні тези її виступу.

В епоху онлайн-медіа маніпулювати масами стало легше. Щоби розмістити приховану рекламу, маніпуляцію в газеті чи на телевізійному каналі, достатньо бути його власником або завербувати журналіста, який там працює. В інтернеті цього робити не потрібно, бо інформація поширюється багатьма каналами одночасно. Будь-яка людина може створити сайт, блог, youtube-канал чи медіа, заточені під окрему групу.

Яскравим прикладом є втручання Росії в президентські вибори США 2016 року. Соціальні мережі кишіли чат-ботами та групами під вузькі цільові аудиторії: темношкірі американці, мексиканці, феміністки, представники лівої чи правої ідеології. Цей приклад продемонстрував, як користувач може ідентифікувати себе з конкретною групою і довіряти сумнівним каналам комунікації. Масову аудиторію важче зачепити, тому з нею це б не спрацювало. Перед дослідниками постає важке завдання: визначити масову пропаганду та з’ясувати яким чином їй протистояти.

Журналісти можуть дотримуватись стандартів, подавати достовірну інформацію, але зловживати її повторенням у різних матеріалах. Адже існує велика ймовірність того, що людина більше віритиме тому, що їй повторюватимуть постійно, ніж у те, що вона почує один раз. Сучасні медіа те і роблять, що створюють ілюзію багатоканальності та дискусії навколо якогось повідомлення.

Те саме стосується емоційних заголовків. Журналісти бідкаються, що через чесні заголовки падає клікабельність. ЗМІ не можуть себе окупити, платити працівникам, а отже досягти успіху на онлайн ринку. Це дивно, адже українські реалії багаті на новини, досить було б чесно і професійно про них писати. Важко передбачити, де закінчується гра слів, а де починається маніпуляція. Ця межа розмивається. Щоби медіа могли конкурувати з блогерами та соціальними мережами – час від події до публікації повинен скорочуватись. Але як це впливає на якість контенту і як такий контент досліджувати?

Нові технології в аналізі медіаманіпуляцій

Як використовувати соціологічні методи та машинне навчання в аналізі медіаконтенту можна побачити на прикладі двох проектів Texty.org.ua.

Антирейтинг новин. Його ми підготували спільно з Інститутом масової інформації в рамках проекту «Розвиток відповідальних інтернет-ЗМІ». Експерти ІМІ проаналізували новини, які були опубліковані протягом одного тижня у червні 2018 року, виданнями із ТОП-50 інтернет-ЗМІ, які читають в Україні.

Ми відбирали медіа за певними критеріями, потім випадковим чином обирали 100 новин з кожного сайту. Із ТОП-50 українських новинних медіа 10-15 пишуть якісні новини, дотримуються стандартів, не публікують мови ворожнечі, недостовірних новин, відвертих фейків, маніпулятивних заголовків, не привертають увагу читачів за допомогою емоцій. Усі інші – це сайти, де всього 10-20 % новин, а решта – маніпуляції.

«У нас погані новини». Другий проект Texty.org.ua робили самостійно – в ньому використали метод кількісного аналізу текстів, включно з одним з методів машинного навчання –  глибинним навчанням (deep learning). За короткий проміжок часу зробили те, що звичайна людина зробити не зможе. Наша модель обробила понад два мільйони новин, з яких 25% містили маніпуляцію. Щоб створити цю модель, ми протестували 5 тис. маніпулятивних новин і переклали модель на всі 2 млн. новин. В цьому методі є мінуси. Якщо ІМІ чітко визначали шість типів маніпуляцій, то Texty.org.ua – лише два типи: маніпуляцію аргументами та маніпуляцію емоціями.

Хибна аргументація – в цьому випадку ми одразу помічали, коли в заголовку та основному матеріалі немає логіки, доказовості чи аргументів або журналіст починає спекулювати фактами і подає їх як твердження, коли лексика новини вказує на порушення зв’язку між тезою і аргументами.

Емоційна маніпуляція – цей тип стосується нагнітання напруги та емоційного градусу в новинах. Журналіст може подавати достовірні факти або дотриматися балансу думок і точок зору, але використовувати оціночні судження, перебільшення, вставляти свої рефлексії. Таким чином, автор чи авторка нав’язує читачу емоції до прочитаного чи почутого.

Ще один недолік машинного навчання полягає в тому, що не завжди можна правильно проінтерпретувати результати і отримати високу точність. Ми можемо оцінити рівень похибки, але від цього висновок не стане актуальнішим.

Кількісний чи якісний анaліз?

В Україні є методології моніторингу Детектору медіа та ІМІ, але вони стосуються дуже однорідного контенту (випусків новин чи телевізійних ток-шоу). Якщо ми хочемо дослідити різноманітніший контент (регіональні чи вузькоспеціалізовані сайти, розважальні передачі), виокремити спільні критерії важко. Суб’єктивність відіграє головну роль – там, де один бачить ствердження, інший бачить сарказм. Особливо це стосується заголовків. Складно провести уявну межу, де заголовок є прийомом редактора, щоби привернути увагу, а де маніпуляцією. Наприклад, «Людоедский закон! Скабеева устроила истерику из-за украинского языка». Тут немає образливих слів, але присутнє емоційне слово «людоедский» і знак оклику. Однак це цитата і нічого з цим не поробиш. Якщо оцінювати тільки факти, то з заголовком все гаразд, але він залишається маніпулятивним.

Доречно використовувати можливості кількісного аналізу. Він має перевагу, якщо є готова формула або алгоритм. Тоді модель може визначити, наприклад, до якого типу маніпуляцій належить новина. Кількісні показники такого дослідження залежать лише від обчислювальних потужностей вашого комп’ютера та запасу пам’яті. Інколи я думаю, що всі заголовки будуть маніпулятивними, але коли вчитуєшся – починаєш багато “прощати”. Око звикає і замилюється. Людина – дуже суб’єктивна істота: в один момент ми одні, то наступного разу можемо відрізнятися від себе попередніх. А модель не змінюється, вона така як є. Тому вона аналізуватиме новини об’єктивно.

Критерії моніторингу є різними і навряд чи вони зможуть звестися до певного загального універсального визначення. Виявлення наявності маніпуляцій чи їх відсутності залежать від методології. Це питання суб’єктивності та цілей – чи ви намагаєтесь знайти пропаганду та матеріали, що не відповідають стандартам неупередженої журналістики? У морі контенту, де можуть помилятися люди і машини, важко знайти золоту середину. Завжди є камінь спотикання і в кількості, і в якості. Ми аналізуємо мало, але якісно, або багато, але з меншою точністю. Доки другий варіант аналізу не стане достатньо точним, то, боюся, у світі не знайдеться стільки людей, які впораються з такою кількістю.

Підпишіться на нашу щомісячну e-mail-розсилку найцікавішого у сфері медіа