Вибори у Сполучених Штатах Америки призвели до глобального обговорення проблем популізму, фейкових новин і ролі журналістики у політичному процесі. На цьому зосередилося і чимало експертів цьогорічного проекту Nieman Journalism Lab “Передбачення для журналістики – 2017”. Якщо торік здавалося актуальним говорити про великі дані, трафік та монетизацію, то напередодні цього Нового року хочеться закцентувати увагу на професійних, етичних викликах, що постають перед журналістами. Пропонуємо вашій увазі добірку із п’яти найцікавіших, на нашу думку, передбачень.

 “Популістична журналістика”

“Як і будь-хто зацікавлений журналістикою, ми увійдемо у 2017 рік із сильним занепокоєнням: за останні кілька місяців новинні медіа програли у боротьбі з дезінформацією, фейковими новинами та чутками, – пишуть дослідники Джульєт Де Маєр (Juliette De Maeyer) та Домінік Трюдель (Dominique Trudel). – Один із основних принципів журналістики (про те, що новинні повідомлення мають бути пов’язані із чимось реальним, з фактами, що насправді існують у світі) – були зведені нанівець так легко і безтурботно, що в це досі важко повірити”. Експерти дивуються, що це стало можливим, попри зростання популярності журналістики даних, фактчекінгу, візуалізацій. Ці інноваційні практики нібито переконували, що журналістика спрямована на більшу точність і постачатиме громадянам факти.

За словами Маєр і Трюделя, більше фактів, експертів, більше даних, більше кращих даних – це рецепт, що може спрацювати із раціонально-мислячою аудиторією. “Але ризик мати якісну й високоточну журналістику, яка нікому не потрібна, зараз видається більшим, ніж будь-коли”, – кажуть вони. Навіть під час виборчої кампанії Трампа і протягом кампанії Брекзиту журналісти продукували чудовий, заснований на фактах продукт. Він був доступний, і достатньо були лише кількох кліків. Та цього, на думку дослідників, недостатньо. “Бракувало аудиторії, зацікавленої у цих фактах – справжньої демократичної громадськості, сформованої довкола проблем і стурбованої цими проблемами. Відповідно, ми маємо зазирнути у сучасну епістемологічну прірву і, хоча б частково, прийняти, що медіа існують у світі, де демонстрації фактів, лише фактів – недостатньо”, – пишуть експерти. І додають: щоби прийняти це – треба заново винайти так звану популістичну журналістику.

“Популізм – огидне слово. Але його первинне значення – робота в інтересах людей, а не влади – не жахливе», – кажуть Маєр і Трюдель. Популістична журналістика, за їхніми словами, вгамує апетит аудиторії до критики влади, але діятиме з думкою про реформи і зміни, а також допоможе публіці краще розуміти систему.

Більше “бунтівних” журналістів

Засновник проекту UnitedPublic Strategies Ендрю Ремсеммі (Andrew Ramsammy) вважає, що внаслідок негативного досвіду цьогорічних американських виборів з’явиться нова форма журналістики – так звана “бунтівна журналістика” (rebel journalism).  За його визначенням, такий медійник використовуватиме свій привілей досліджувати і поширювати вільну від обмежень правду та справедливість. Бунтівна журналістика виступатиме проти ворожості та упереджень, створюватиме контент, що заохочує дії, шукатиме нових способів зв’язку зі спільнотами (не лише через технології, адже не усім вони доступні). Ендрю Ремсеммі пропонує готовий маніфест нового журналістського руху. Хоч і визнає, що його ідею можна трактувати як активізм, виправдовує її тим, що це “навряд чи має значення в епоху фейкових новин”.

“Вакцина проти фейків”

Як боротися з фейками? Як достукатися до людей, які в опозиції до принципів журналістики? На думку редактора німецького сайту bento.de Оле Райсмана (Ole Reißmann), лише попередити користувачів про фейкову новину – недостатньо. “Нам треба потрапити до бульбашки фільтрів, де процвітають теорії змови, зрозуміти, що приваблює у фейкових новинах, зрозуміти їхню естетику та економіку, за якими механізмами у соцмережах поширюються чутки, зафіксувати результати. Потім маємо використати ці знання, щоби зруйнувати цей самодостатній цикл чуток та фейків”, – вважає він.

За словами Оле Райсмана, аудиторію треба “вакцинувати” справжньою журналістикою, детально пояснюючи, як ми зробили такі висновки, як збирали факти, що таке факт і як, загалом, працює журналістика. Він не впевнений, що це допоможе, але вважає, що спробувати – наш громадянський обов’язок. “На удари фейкових новин треба рішуче відповідати”, – переконаний німецький журналіст.

Плюси фейків

Хоч і засилля фейків медіа сприйняли з острахом та відразою, виконавчий редактор The Wall Street Journal та віце-президент Dow Jones Media Group Journal Алмар Латур (Almar Latour) переконаний, що у цієї ситуації є і позитивні сторони. “Часто журналістика найкраща саме в періоди справжніх потрясінь та невідомості”, – каже він. Нинішнє нав’язування неправдивих новин, за його словами, може ініціювати і добру річ: нагадування про особливу цінність правди.

Сварити за поширення фейків соціальні медіа – це упустити головне. В умовах затьмареної уваги потрібна ще сильніша журналістика у поєднанні з підприємництвом, вважає Латур. І додає, що це гарна можливість для професії.

“Прийдешній рік принесе багато змін. Я сподіваюся, що одна із них буде позитивна: зростання міцної, підприємницької та якісної журналістики”, – пише експерт.

Верифікація інформації з соцмереж

Клер Уордл (Claire Wardle), яка раніше була директоркою із досліджень Tow Center for Digital Journalism, а зараз працює у проекті First Draft, вважає, що наступного року на перший план вийде питання перевірки інформації.

“Я передбачаю, що у 2017 році дослідження соцмереж і навички верифікації стануть чимось особливо очікуваним при прийомі на роботу, – пише експертка. –  Зараз не час, щоби можна було пошитися в дурні через фотошоплене зображення, помилитися, коли з’являється відео з фейковим значком BBC або неправильно зазначити автора фото, що з’явилося у Твіттері, але першопочатково було у групі WhatsApp і зробила його  інша людина”.

На думку Клер Уордл, ми станемо свідками більш тонкого розуміння дезінформації, адже і сама “екосистема дезінформації” – не обмежена самими лише фейковими  новинами, більш деталізована.

Вона також вважає, що стануть популярнішими спільні проекти з верифікації даних.  Нагадує, що успішні приклади подібних ініціатив уже є. Приміром, команда Еліота Гіґґінса (Eliot Higgins) із Bellingcat займалася розслідуванням збиття літака рейсу MH17, використовуючи підказки, що з’являлися у соцмережах. Інший проект про проблеми із голосуванням під час президентських виборів у США Electionland започаткувало видання ProPublica. Спеціально тренована команда з 660 студентів із 14 факультетів журналістики, змогла знайти і підтвердити понад тисячу повідомлень у соціальних медіа в день виборів. Дослідниця сподівається, що подібні технології допоможуть провести моніторинг французьких та німецьких виборів.

Клер Уордл також має надію, що у 2017 році ЗМІ почнуть об’єднувати зусилля і в розвінчуванні фейків, що зекономить “дорогоцінний час і ресурси”.

Фото: Pixabay, pixel2013 (CC0 Public Domain)