Зображення: Pixabay/Free-Photos

Пандемія COVID-19 та наслідки карантину сильно вплинули на незалежні медіа, змусивши їх скорочувати витрати, звільняти працівників та адаптовувати контент-стратегії. Водночас ЗМІ покращили свої управлінські навички, організаційну структуру та фінансове планування. Зокрема, більше медіа зараз розмежовують ролі CEO та головного редактора, що допомагає уникнути конфлікту інтересів та підвищує ефективність.

Такими є ключові результати дослідження менеджменту, фінансів, створення та дистрибуції контенту незалежними регіональними медіа, проведеного організацією Media Development Foundation. У січні-лютому 2020 року автори провели інтерв’ю, а в травні-червні – онлайн-опитування представників 26 українських регіональних медіа.

Одна з перших речей, на які вплинув COVID-19 — це трафік. Половина опитаних медіа вказали, що їхня відвідуваність зросла на 25-65%. У ще 23% респондентів — на 100%. Редакції також відзначають, що наприкінці травня ажіотаж навколо теми коронавірусу почав спадати й, відповідно, відвідуваність теж почала повертатися до звичних показників.

Але отримати максимум користі з цього більшості редакцій не вдалося: в медіа не було сформованих стратегій як зацікавити цю нову аудиторію та перетворити її на лояльних постійних читачів. Лише незначна частка опитаних відзначила, що ця нова аудиторія конвертувалася в підписників у соцмережах, зокрема в Facebook та Telegram. А через здешевлення показів рекламних креативів на programmatic-біржах отримати великий дохід від трафіку теж не вийшло.

«Нам довелося відмовитися від запланованих замовлень відеографіки для нових відеопроектів, від премій, від фрілансерів, скоротили витрати на просування контенту, адміністративні витрати», — розповів один із редакторів під час інтерв’ю. — Частина рекламодавців призупинили співпрацю, інша частина — затримують платежі».

Карантин змінив і ринок нативної реклами: в перші місяці пандемії нативні проєкти або відкладали на потім, або скасовували, або ж замовники почали просити про відтермінування платежів. У відповідь редакції почали пропонувати нові формати для таких партнерств, роблячи їх більш простими та дешевими у виконанні.

Ці ж нові умови прискорили для медіа перехід до організації роботи через цифрові інструменти — шлях, який мав тривати два роки, видання пройшли за два місяці. Втім, перехід на дистанційний формат роботи не викликав великого сум’яття серед регіональних редакцій, окрім телебачення.

«За великим рахунком, виробничої необхідності перебувати разом в офісі більше немає як такої, включно й для проведення нарад. Така необхідність залишилась хіба виключно на емоційному рівні», — розповів інший учасник опитування.

Дистанційна робота також допомогла медіаменеджерам подивитися на структури своїх організацій збоку та визначити, чого їм бракує й які нові відділи їм треба запланувати та створити, а які відділи оптимізувати. 23% медіа довелось звільнити частину співробітників. Медіа відмовлялися від складних мультимедійних продуктів та зовнішніх профільних працівників, які їх створювали, намагаючись зберегти «ядро команди» та свої основні продукти.

Планування в редакціях перейшло на коротку перспективу — з місяця на місяць. Цьогорічне дослідження, на відміну від попередніх, показало, що більше видань почали створювати фінансовий та стратегічний плани. Однак, ці документи довелося докорінно переглянути, адаптовуючи їх до впливу COVID-19.

Автори дослідження: 

Якуб Парусінські – голова правління MDF, керуючий партнер Jnomics, лектор в Стокгольмській школі економіки (Рига);

Євгенія Олійник – медіаекспертка, керівниця відділу досліджень Media Development Foundation;

Євген Заславський – виконавчий директор Media Development Foundation;

Тетяна Гордієнко – головна редакторка The Lede, лекторка в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка;

Богдан Басій – асистент відділу досліджень Media Development Foundation, магістр Могилянської школи журналістики.

Цей текст – модифікована версія матеріалу MDF презентує дослідження «Незалежні регіональні медіа в Україні: як рухатися вперед і планувати», опублікована EJO з дозволу авторів дослідження

Повна версія з інфографікою – тут