Сторітеллінг можна вважати формою мистецтва, що постійно розвивається. Завдяки планшетам мистецтво сторітеллінгу може перейти на новий рівень, проте газети і телерадіомовники досі не знайшли вдалого способу розповісти історію на планшеті. Деякі вважають, що достатньо скопіювати друковану або Інтернет версію статті.

Як результат, додатки для ЗМІ виявляються незручними у використанні і не враховують усіх можливостей сенсорного екрану та інших цифрових характеристик пристроїв. У цьому дослідженні розглянуто вдалі і не дуже приклади використання нових технологій, зокрема, сенсорного екрану.

Спосіб, у який навіть така відома газета, як “The New York Times”, готує історії для планшетів, викликає багато запитань.

“Спосіб мислення, який стоїть за сайтом і версією видання для планшетів (“The New York Times”), є застарілим”, – стверджує графічний дизайнер і консультант Спірос Полікандріотіс (Spiros Polikandriotis), який був одним з респондентів мого дослідницького проекту під назвою “Інтеграція мультимедіа, щасливі пальчики: журналістський сторітеллінг на планшеті” в Інституті Ройтерз з вивчення журналістики.

Електронна версія “The Guardian” також є нудною варіацією традиційного друкованого видання. Хоча слід сказати, що нещодавно газета сконцентрувала більше зусиль на розвиткові сторітеллінгу на планшетах.

скріншот з “New York Times”

Як показує моє дослідження, аби історія на планшеті виглядала цікавою, слід забути все, що ми знаємо про друковані видання. “Якби ви навчили когось системі програмування HTML, якій вже понад 10 років, і попросили його створити журнал, то як би він виглядав? Оскільки ця людина не має жодного уявлення про те, яким мав би бути журнал, то вона б зробила його набагато простішим, порівняно з тим, що робимо ми”, – зазначив цифровий продюсер і видавник Адам Вестбрук (Adam Westbrooke).

Слід приділити особливу увагу тому, що на планшеті ми всім керуємо пальцями. Видавці, які готують електронний чи друкований продукт, не думають про особливості сенсорного екрану, проте у випадку з планшетами про це не можна забувати. Користуючись планшетом, читачі розраховують на інтерактивність і гру (аби можна було терти екран, скролити, тицяти пальцем, натискати). “Саме тому маленькі діти так багато штовхаються. Вони хочуть бачити реакцію на свої дії. Аналогічне правило діє для планшетів”, – стверджує керівник онлайн департаменту видання “Financial Times” Роб Грімшоу (Rob Grimshaw) у “American Journalism Review”. Дизайнер Маріо Гарсіа (Mario Garcia) у своїй книзі “Лабараторія дизайну: сторітеллінг в епоху планшетів” (‘Design Lab: Storytelling in the Age of the Tablet’) написав, що пальці “повинні бути щасливими”.

Згадайте гру “Angry Birds”: екран реагує на кожен ваш дотик. Коли ви натягуєте рогатку, щоб вистрілити, акуратність вашого дотику не є настільки важливою. Коли ви відпускаєте рогатку, з’являється аудіо- та візуальний супровід. А уявіть, якби вам треба було натиснути на ділянку рогатки розміром 5 на 5 міліметрів, щоб активувати її. Саме за таким принципом побудована робота багатьох додатків для медіа. Вони мають активні ділянки, розраховані на клік мишки, проте не розраховані на дотик пальця. Це означає, що мобільні додатки розроблялись здебільшого за моделлю веб-сторінок, а тому активні ділянки на сенсорному екрані виглядають дуже дрібними.

Для цілей свого дослідження я проаналізувала статті і дослідницькі проекти, присвячені цифровому сторітеллінгу. Я також провела інтерв’ю з вісьмома спеціалістами у галузі цифрового сторітеллінгу (графічними дизайнерами, онлайн продюсером, консультантами, візуальним журналістом, спеціалістом з нових медіа і науковцями). Я просила їх проаналізувати їхні найбільш і найменш улюблені зразки сторітеллінгу на планшеті і пояснити причини, з яких вони їм подобаються або не подобаються. Потім я попросила їх розповісти, як повинен виглядати якісний додаток для медіа для планшетів. Поєднавши результати інтерв’ю, огляду літератури і аналізу додатків для планшетів, я визначила 8 основних характеристик, які є важливими для додатку для планшету.

Найважливіша характеристика додатку – вміння зробити так, щоб пальці були задоволеними. Про це мова йшла вище. Серед інших характеристик: доречне використання мультимедіа і його інтегрування в історію, зрозумілий і простий інтерфейс, гарний дизайн, використання кількох шарів зображення (наприклад, складну графіку можна показувати не повністю, а частинами).

У дослідженні було проведено порівняльний аналіз п’яти різних додатків, які респонденти вважали найкращими зразками сторітеллінгу. Я дійшла висновку, що жоден з додатків повністю не відповідає поставленим вимогам. Було проаналізовано додатки “The Guardian”, журналу “Wired”, “Atavist”, “NPR” і нарис у газеті “The New York Times” під назвою “Снігопад – сходження лавини у затоці Tunnel” (“Snow Fall: The Avalanche at Tunnel Creek”). З точки зору сенсорного екрану, додаток журналу “Wired” був розроблений найкраще. Він також виявився найбільш простим у використанні: кожна сторінка містить великі сенсорні стрілки, завдяки яким здійснюється навігація на сторінці. Крім того, сенсорні ділянки є достатньо великими, що дозволяє з легкістю на них натискати. Графіка є інтерактивною. Загалом додаток розроблений найкраще з точки зору його використання саме на планшетах.

скріншот з “Helsingin Sanomat”

Скрол допомагає читачеві у навігації всередині додатку. Крейг Мод (Craig Mod), незалежний автор, дизайнер і видавець, у статті “Прості інструменти і системи для цифрового видавництва” (‘Simple tools and systems for digital publishing’) написав, що опанування додатку має відбуватись на інтуїтивному рівні і не вимагати багато зусиль. “Користувач не повинен почуватись розгубленим”. Фінська газета “Helsingin Sanomat” створила скрол, завдяки якому читач не міг загубитись, використовуючи додаток, проте розроблений інструмент не був ефективним у сторітеллінгу. Спроба поєднати різні частини історії виявилась невдалою. Зображення і графіки виглядали, як мініатюрні картинки у порожній колонці.

Вдалим прикладом використання і інтегрування великої кількості мультимедійного контенту є цифрова стаття-нарис, яка здобула Пулітцерівську премію “Снігопад – сходження лавини у затоці Tunnel”. Стаття отримала високу оцінку завдяки використанню графіки, відео, анімації та фотографій. Елементи мультимедійного контенту знаходились не вкінці, збоку чи на початку тексту, як це зазвичай роблять, і не на фіксованій позиції, а були інтегровані прямо у статтю.

Джіл Абрамсон (Jill Abramson), випусковий редактор “The New York Times”, під час Всесвітньої конференції Міжнародної новинної медіа асоціації (World Conference of The International News Media Association) минулої весни сказала, що слово “снігопад” почали використовувати як дієслово у ньюзрумі. Воно означає “розповісти історію із використанням фантастичної графіки, відео та інших видів мультимедіа”.

скріншот з “Wired”

Головним недоліком додатків для планшетів є використання одновимірної графіки. Газета не може показати багатовимірну графіку. Натомість, планшет дозволяє це зробити. Більше того, у разі використання одновимірної графіки екран планшету виглядатиме меншим, і її буде важко сприймати. У додатку журналу “Wired” і у статті “The New York Times” було використано багатовимірну графіку та анімацію.

Багато хто розглядає проаналізовану статтю-нарис як прообраз майбутнього у цифровому сторітеллінгу. На мою думку, стаття як модель сторітеллінгу на планшеті є гарним прикладом, проте не ідеальним. Вона не була розроблена для планшетів, і тому досвід перегляду статті на планшеті не є таким же інтуїтивним, як наприклад, на комп’ютері. Багато хто вважає, що стаття є жахливим прикладом для газет, оскільки на її підготовку пішло 6 місяців роботи команди професіоналів. Не всі газети можуть дозволити собі такі дорогі проекти. Втім, аналогічні приклади вже з’явились в інших виданнях. Наприклад, “Guardian Australia” випустив статтю “Firestorm”, яка нагадує “Snowfall”, проте має кращий дизайн.

Новинні компанії повинні інвестувати у розвиток додатків, якщо вони бажають знайти інноваційний спосіб сторітеллінгу на планшетах. З іншого боку, цілком логічно, що медіа не бажають інвестувати у розвиток платформ, які не приносять відчутного (якщо взагалі приносять) доходу і чия аудиторія досі залишається не чисельною, якщо порівнювати з традиційними платформами. Якщо медіа компанії не планують розвивати контент для планшетів, то інші постачальники контенту і пошукові системи, як наприклад Yahoo і Google, зроблять це. І далі зацікавити застарілими додатками аудиторію, яка використовує планшети, буде набагато важче.

Фахівці вважають, що старшому поколінню читачів газет буде достатньо PDF версії друкованого видання, доступної на планшеті. З іншого боку, вони погоджуються, що цей формат не зможе зацікавити тих, хто вже знайомий з блогами, соціальними медіа й інтерактивними Інтернет іграми. Як зазначила помічник редактора “American Journalism Review” Кейтлін Джонстон (Caitlin Johnston), читачі газет і відвідувачі сайтів щороку стають старшими на один рік, і видання з багаторічною історією програють у завоюванні молодшої аудиторії. Час звернути увагу на додатки!

Право на зображення: у статті використані скріншоти з сайту theguardian.com

Переклад з англійської мови статті “Happy Fingers: The Art of Tablet Storytelling”