Інфраструктура в місті Газа зараз значною мірою зруйнована. Джерело зображення: Джабер Джехад Бадван. https://commons.wikimedia.org/wiki/File:Forced_Displacement_of_Gaza_Strip_Residents_During_the_Gaza-Israel_War_23-25.jpg

Масштаби страждань, спричинених тяглою війною в секторі Гази, ймовірно, важко уявити більшості людей у цій країні. Неможливо переоцінити варварський характер нападу ХАМАС 7 жовтня 2023 року, унаслідок якого було вбито понад 1000 ізраїльських мирних жителів і викрадено понад 200 осіб, яких утримують як заручників у секторі Гази (Der Spiegel, 2025).

Не менш важливо підкреслити масштаб страждань, спричинених постійними ізраїльськими військовими операціями в місті Газа. З жовтня 2023 року по серпень 2025 року внаслідок ізраїльських атак загинуло понад 60 000 людей, понад 150 000 отримали поранення, а значна частина інфраструктури була зруйнована (taz, 2025). Хоча ці дані надходять від агентства, контрольованого радикальною ісламістською групою ХАМАС, ООН та незалежні аналітики вважають їх частково правдивими (Maad, 2024). Водночас деякі дослідження дійшли висновку, що фактична кількість загиблих і поранених у секторі Гази може бути значно вищою (Hofmann, 2025).

Предмет дослідження

Саме через ці неймовірні страждання важливо, щоб висвітлення цієї війни в медіа було збалансованим і різноманітним. Це передбачає, зокрема, надання обом супротивним сторонам і обом групам цивільного населення, які страждають від війни, рівного права голосу, а також, наскільки можливо, використання джерел, що виходять за межі військових і урядових структур, залучених до конфлікту.

«У репортажах мають бути представлені всі прямі та непрямі сторони, залучені до конфлікту, разом із їхніми проблемами та мотивами» (Wolff, 2018, с. 69).

Такі підходи є одними з ключових критеріїв якості у висвітленні війни, зокрема, у межах концепції мирної журналістики Галтунга (Steindl, 2010) та концепції конфліктно-чутливої журналістики Більке (Bilke, 2008). Відповідно, було надзвичайно важливо дослідити, наскільки висвітлення цієї війни німецькими медіа відповідає цим критеріям якості.

Для цього було проаналізовано статті з трьох німецьких щоденних газет — Welt, Süddeutsche Zeitung (SZ) та taz, щоб визначити, які актори і як часто цитувалися у висвітленні війни в секторі Гази, а також чи виявлялися значні дисбаланси. Зокрема, було проведено три порівняння:

1. політико-військові проти неполітико-військових акторів;
   
2. Ізраїль проти ХАМАС;
   
3. ізраїльське цивільне населення, яке постраждало від війни, порівняно з населенням сектору Газа, що постраждало від бойових дій.
   

У дослідженні також враховувалося, що журналістські умови, у яких здійснювалося висвітлення війни, ймовірно, сприяли домінуванню певних акторів у медійному просторі (як пояснено нижче). Якщо така упередженість викликає занепокоєння, журналісти можуть зробити власні умови праці предметом репортажу. Таким чином вони можуть, наприклад, привернути увагу до складного доступу до зони бойових дій, ненадійності джерел чи специфіки самого процесу висвітлення, пояснюючи, чому певна група акторів представлена в медіа більшою мірою, ніж інша (Bilke, 2008).

«Матеріали про війну чи кризу повинні відображати контекст їхнього створення» (Bilke, 2008, с. 214).

За Галтунгом і Більке, така практика, відома як журналістська саморефлексія, також є важливим критерієм якості у висвітленні воєнних подій. Відповідно, цей аспект було розглянуто і стосовно німецьких репортажів про війну в секторі Гази.

Теорія та гіпотези: домінування ізраїльських перспектив

Попередні дослідження висвітлення попередніх воєн у секторі Гази західними медіа послідовно показують, що ізраїльські погляди домінували над палестинськими (наприклад, Maurer & Kempf, 2011; Wolff, 2018; Zghoul, 2022). Ключовим поясненням цього явища є так звана упередженість внутрішньої групи. Цей принцип, неодноразово підтверджений емпіричними дослідженнями, стверджує, що актори, яких журналісти сприймають як культурно, релігійно чи політично відмінних, мають тенденцію до маргіналізації у репортажах. Натомість ті актори, до яких журналісти відчувають культурну або ідентифікаційну близькість, отримують непропорційно більше висвітлення (Jungblut, 2022).

У контексті війни в секторі Гази Ізраїль сприймається як частина внутрішнього кола для Німеччини. Через геноцид євреїв у часи Другої світової війни безпека Держави Ізраїль є питанням «державного інтересу» для Німеччини (Державний центр політичної освіти Баден-Вюртемберг). Крім того, Ізраїль і Німеччина підтримують тісні зв’язки у фінансовій, культурній та громадянській сферах (Федеральне міністерство закордонних справ, 2024).

«У цей момент для Німеччини є лише одне місце — на боці Ізраїлю» — Олаф Шольц, тодішній федеральний канцлер, у заяві уряду від 12 жовтня 2023 року (Bundesregierung, 2023).

Домінування ізраїльських перспектив над палестинськими також має підґрунтя в журналістських умовах, що склалися під час війни в секторі Гази після 7 жовтня 2023 року. Лише за перші десять тижнів ізраїльського наступу в секторі Гази було вбито більше журналістів, ніж у будь-якій іншій країні протягом цілого року (Комітет захисту журналістів, 2023). Водночас Ізраїль майже постійно відмовляв журналістам у доступі до зони конфлікту (Комітет захисту журналістів, 2024). Це суттєво ускладнювало можливість представлення позицій акторів із сектора Гази у медійному висвітленні та, як наслідок, сприяло зміщенню уваги на користь ізраїльських наративів.

Домінування політико-військових акторів

Окрім домінування ізраїльських поглядів, було висунуто припущення, що політичні та військові джерела цитуються у репортажах значно частіше, ніж неполітико-військові. Це припущення ґрунтується як на попередніх результатах досліджень воєнних репортажів, так і на умовах праці журналістів в місті Газа.

Попри те, що розвиток громадянської журналістики у блогах і соціальних мережах з початку XXI століття забезпечив громадськість ширшим доступом до альтернативних джерел інформації про діяльність політиків і військових — що, зокрема, проявилося у збільшенні висвітлення страждань цивільного населення під час воєн (наприклад, Nohrstedt, 2009; Heywood, 2017) — певне домінування політико-військових акторів зберігається (Wolff, 2018).

Оскільки журналісти мали обмежені можливості спілкуватися з цивільним населенням у самому секторі Гази, можна було очікувати, що місцевих мешканців цитуватимуть у репортажах рідше, ніж ізраїльських громадян.

Відсутність журналістської саморефлексії

Також передбачалося, що репортажі про війну демонструватимуть низький рівень журналістської саморефлексії. Хоча це явище рідко ставало предметом академічних досліджень після війни в Іраку, у наявних роботах воно фіксувалося лише в обмеженій мірі (Mast & Hanegreefs, 2015; Wolff, 2018).

Водночас з огляду на надзвичайно нестабільні умови, у яких працювали журналісти під час війни в секторі Гази, існувала певна ймовірність, що рівень саморефлексії буде вищим, ніж у попередніх конфліктах. Наприклад, під час війни в Іраку поява нового на той час феномену «вбудованої журналістики» спричинила значне зростання рівня саморефлексії (Wolff, 2018).

Метод

У дослідженні було проаналізовано 346 онлайн-статей із Die Welt, Süddeutsche Zeitung та taz щодо різноманітності акторів і рівня журналістської саморефлексії. Вибірка охоплює матеріали з 10 жовтня 2023 року по 10 березня 2024 року, тобто п’ятимісячний період репортажів.

Видання було обрано з огляду на їхній широкий політичний спектр: Die Welt позиціюється як правоконсервативне, taz — як ліво-прогресивне, тоді як Süddeutsche Zeitung займає помірну позицію між ними, не сприймаючись ні як виразно ліва, ні як права газета. Крім того, ці три видання мають високий тираж і є важливими для формування політичної думки (Rössler, 2017; IVW, 2024).

(Джерела: Rössler, 2017; IVW, 2024)

Щоб дослідити різноманітність акторів, було сформовано вісім груп, і кожну статтю проаналізовано окремо, щоб визначити, як часто кожна з них цитувалася прямо чи опосередковано. Потім було закодовано актора з найбільшою та другою за кількістю прямих цитат, а також актора з найбільшою та другою за кількістю непрямих цитувань. Додатково фіксувалася загальна кількість цитат для кожного актора.

Крім того, кодувалося, чи містила стаття журналістську саморефлексію; якщо так, то на кого вона була спрямована на самого автора, його власне медіа, медіа загалом чи інші медіа, а також чи мала вона позитивний, нейтральний чи критичний характер.

Надійність інструменту збору даних було підтверджено під час попереднього тестування, за результатами якого внесено незначні зміни до способу кодування цитат.

Результати

Більшість гіпотез підтвердилася результатами дослідження. Однак доволі показово, що хоча у висвітленні трьох щоденних газет і спостерігалося певне домінування політико-військових акторів, як і передбачалося, воно виявилося значно меншим, ніж очікувалося. Політико-військові актори в 1,3 раза частіше були діячами з найбільшою кількістю прямих цитувань і в 1,4 раза частіше — з найбільшою кількістю непрямих цитувань у статтях, ніж неполітико-військові. Щодо загальної кількості цитувань у всіх матеріалах, вони переважали лише у 1,2 раза.

Той факт, що ці дві групи акторів були найчастіше цитованими у статтях майже в рівній мірі, згідно з попередніми дослідженнями (Steindl, 2010; Bilke, 2008), безумовно, свідчить про високу якість висвітлення у трьох щоденних газетах.

Щодо зображення двох ворожих сторін та двох груп цивільного населення, які постраждали від війни, німецькі щоденні газети демонстрували значно більший дисбаланс. Ізраїльський уряд та військові були джерелом найбільшої кількості прямих цитат — у 14 разів частіше, ніж ХАМАС, а також джерелом найбільшої кількості непрямих цитат — в 11 разів частіше. Загалом ізраїльська сторона отримувала приблизно у 18 разів більше цитувань, ніж ХАМАС. Осіб, які постраждали від війни з Ізраїлю, також цитували помітно частіше, ніж осіб із сектора Гази; загалом перші були найчастіше цитованим джерелом у статтях приблизно втричі частіше.

Той факт, що Ізраїль, сторона, яка воює, згадувався значно частіше, ніж ХАМАС, варто розглядати з певним нюансом. І Німеччина, і Європейський Союз класифікують останню як терористичну організацію (Європейський парламент, 2023), а також вона відома своїм систематичним поширенням дезінформації, через що вважається ненадійним джерелом (наприклад, Gilboa & Sigan, 2024; Stanescu, 2023). Існує низка вагомих аргументів на користь обмеження присутності такого актора в медіарепортажах. Водночас ситуація, коли одна сторона конфлікту згадується у 18 разів частіше, ніж інша, є несумісною з будь-якими стандартами професійної якості. До того ж ізраїльський уряд та військові також не були надійними джерелами інформації під час війни в секторі Гази й неодноразово вводили медіа в оману (наприклад, Gilboa & Sigan, 2024; Sirhan, 2021; Hasan, 2024; Der Spiegel, 2025).

Висновок

Загалом, три проаналізовані щоденні газети не відповідали окремим стандартам якості у висвітленні війни — як щодо різноманітності представлених дійових осіб, так і рівня журналістської саморефлексії. На користь Welt, SZ та taz можна зазначити, що домінування політико-військових джерел у їхніх матеріалах було значно менш вираженим, ніж у попередніх конфліктах. Безсумнівно, робота з таким джерелом, як ХАМАС, є складним завданням, тому помітний дисбаланс між двома супротивними сторонами не обов’язково слід розглядати як журналістський недолік.

Водночас значно частіше згадування цивільного населення Ізраїлю порівняно з цивільним населенням сектора Гази не відповідає стандартам якісного воєнного репортажу — і тим більше не відображає реальної ситуації, коли до кінця досліджуваного періоду в секторі Гази було вбито приблизно у п’ятнадцять разів більше людей, ніж під час нападу ХАМАС 7 жовтня 2023 року. Особливо це проявилося у публікаціях Die Welt, де цивільне населення Ізраїлю згадувалося приблизно в шість разів частіше, ніж цивільне населення сектора Гази, що чітко свідчить про нестачу журналістської збалансованості.

Крім того, усі три медіа виявили низький рівень журналістської саморефлексії: вони рідко критично аналізували власні матеріали та лише у виняткових випадках порушували питання умов праці журналістів. Тому критику висвітлення війни в місті Газа німецькими щоденними газетами навряд чи можна вважати перебільшенням, навіть попри безсумнівно складні обставини роботи репортерів. Варто сподіватися, що в подальшому висвітлення подій буде більш зваженим і комплексним, що дозволить краще зрозуміти їхній масштаб і контекст (зокрема на тлі звинувачень, які нині лунають на адресу Ізраїлю) (Tagesschau, 2025).

Джерела

Auswärtiges Amt (2024). Deutschland und Israel: Bilaterale Beziehungen. Abgerufen am 10. Mai 2025 von https://www.auswaertiges-amt.de/de/service/laender/israel-node/bilateral-203806

Bilke, N. (2008). Qualität in der Krisen- und Kriegsberichterstattung. VS Verlag für Sozialwissenschaften. https://doi.org/10.1007/978-3-531-91137-3

Bundesregierung (2023). Regierungserklärung von Bundeskanzler Olaf Scholz. Abgerufen am 17. September 2023 von https://www.bundesregierung.de/breg-de/suche/regierungserklaerung-von-bundeskanzler-olaf-scholz-2230150

Commitee to Protect Journalists (2023). Israel-Gaza war takes record toll on journalists. Abgerufen am 10. Mai 2025 von https://cpj.org/2023/12/israel-gaza-war-takes-record-toll-on-journalists/ Commitee to Protect Journalists (2024). Journalist casualties in the Israel-Gaza war. Aufgerufen am 10. Mai 2025 von https://cpj.org/2025/02/journalist-casualties-in-the-israel-gaza-conflict/

Der Spiegel (2024). Israels Militär nennt Massengedränge als Ursache für Todesfälle an Hilfskonvoi. Abgerufen am 10. Mai 2025 von https://www.spiegel.de/ausland/israels-militaer-nennt massengedraenge-als-ursache-fuer-todesfaelle-an-hilfskonvoi-a-59e2ce49-9ade-451b-8dbd 04dad2571c6b

Der Spiegel (2025). Mehr als 50.000 Tote in Gaza. Abgerufen am 10. September 2025 von https://www.spiegel.de/ausland/israel-gaza-krieg-mehr-als-50-000-tote-in-gaza-seit-beginn-der kampfhandlungen-a-415cddf1-e05f-4c3b-8977-1bf4e396fc65

Europäisches Parlament (2023). Entschliessungsantrag. Abgerufen am 10. September 2025 von https://www.europarl.europa.eu/doceo/document/B-9-2023-0448_DE.pdf

Gilboa, E. & Sigan, L. (2024). The New York Times coverage of the Israel Hamas war: errors, omissions, and poor editorial supervision. https://doi.org/10.1080/13537121.2024.2394292 3, Israel Affairs, 30 (5), 939-957.

Hasan, M. (2024). Which is worse, Israel’s lies about Gaza or its western backers who repeat those lies? The Abgerufen am 10. September 2025  von https://www.theguardian.com/commentisfree/article/2024/may/02/israel-gaza-lies-western-backers

Hofmann, S.J. (2025). Wie hoch sind die Opferzahlen im Gazastreifen wirklich? Deutsche Welle. Abgerufen am 16. September 2025 von https://www.dw.com/de/wie-hoch-sind-die-opferzahlen-im-gazastreifen-wirklich/a-73115737

Heywood, E. (2017). European Foreign Conflict Reporting. Routledge.

IVW. (2025). Ranking der auflagenstärksten überregionalen Tageszeitungen in Deutschland im 4. Quartal In: Statista. Abgerufen am 10. Mai https://de.statista.com/statistik/daten/studie/73448/umfrage/auflage-der-ueberregionalen tageszeitungen/

Jungblut, M. (2022). Kriegs- und Konfliktberichterstattung im digitalen Zeitalter. In: Borucki, I., Kleinen-von Königslöw, K., Marschall, S., Zerback, T. (eds). Handbuch Politische Kommunikation (313-326). https://doi.org/10.1007/978-3-658-26233-4_23

Landeszentrale für Politische Bildung Baden-Württemberg (o.D.). Die Geschichte Israels. Abgerufen am 10. September 2025 von https://www.lpb-bw.de/geschichte-israels#c98739

Maad, A. (2024). Why the Gaza Health Ministry’s death count is considered reliable. Le Monde. Abgerufen am 10. Mai 2025 von https://www.lemonde.fr/en/les-decodeurs/article/2024/10/13/why-the gaza-health-ministry-s-death-count-is-considered-reliable_6729264_8.html

Maurer, M. & Kempf, W. (2011). Israelkritik und Antisemitismus? Eine vergleichende Analyse der deutschen Presseberichterstattung über 2. Intifada und Gaza-Krieg. conflict & communication online, 10 (2), 1-21. Abgerufen am 10. September 2025 von https://regener-online.de/journalcco/2011_2/pdf/maurer kempf.pdf

Nohrstedt, S.A. (2009). New War Journalism. Trends and Challenges. Nordicom Review, 30 (1), 95-112.

Rössler, P. (2017). Inhaltsanalyse. 3. überarbeitete Auflage. UVK Verlagsgesellschaft.

Sirhan, N.R. (2021). Reporting Palestine-Israel in British Newspapers An Analysis of British Newspapers. Palgrave Macmillan. https://doi.org/10.1007/978-3-030-17072-1

Stanescu, G. (2023). Informational War: Analyzing False News in the Israel Conflict. Social Sciences and Education Research Review, 10 (2), 307-310.

Steindl, N.E. (2010). Friedensjournalismus – Perspektiven und Herausforderungen für Journalismus in Krisenzeiten (Magisterarbeit). Universität Wien. https://doi.org/10.25365/thesis.12564

Tagesschau (2025). UN werfen Israel Genozid im Gazastreifen vor. Abgerufen am 16. September 2025 von https://www.tagesschau.de/ausland/asien/israel-gaza-kommissionsbericht-un-100.html

Taz (2025). Wie viele Tote gibt es in Gaza? Abgerufen am 12. September 2025 von https://taz.de/Wieviele-Tote-gibt-es-in-Gaza/!6102994/

Wolff, M.A. (2017). Kriegsberichterstattung. https://doi.org/10.1007/978-3-658-22089-1

Zghoul, L. (2022). Al-Jazeera English and BBC News Coverage of the Gaza War 2008-9: A Comparative Examination (Doktorarbeit). Cardiff University. Abgerufen am 10. September 2025 von https://orca.cardiff.ac.uk/id/eprint/150081/1/zghoullphd2022.pdf

Цей текст було вперше опубліковано на німецькому сайті EJO 22 вересня 2025 року. Українською переклала Олександра Ярошенко.

Погляди, висловлені на цьому сайті належать авторам і не обов’язково відображають точки зору, політики та позиції EJO. 

Стежте за нами у Facebook та LinkedIn.