Стипендійні журналістські програми при університетах можуть здаватись пережитком минулого, однак потреба в них є чи не найбільшою за весь час існування журналістики. Стипендійна програма імені Німана (Nieman Fellowships) у Гарвардському університеті та Стипендія Ройтерз (Reuters Fellowships) в Оксфордському – святкують свої ювілеї майже в один і той сами час, у вересні. Найстаріша і досі найпрестижніша програма для працюючих журналістів у Гарварді святкує 75-річчя свого існування, а її європейська “колега” в Оксфорді – 30-річчя. У часи, коли смс-ки заміняють письмові листи, а люди читають твіти замість довгих газетних статей, ці однорічні програми пропонують журналістам унікальну можливість “перезарядки” та залучення у дослідницьку роботу без тиску дедлайну.

“Програма у Гарварді стала, значною мірою, стимулом для створення Програми Ройтерз (Reuters Fellowship Program) 30 років тому”, розповідає Девід Леві (David Levy), директор Інституту Ройтерз з вивчення журналістики (Reuters Institute for the Study of Journalism). Втім, між програмами є деякі ключові відмінності. “Програма імені Німена є загалом наполовину американською, тоді як ми значно більш інтернаціональні”, пояснив Леві. “Максимум 10 відсотків учасників нашої програми є британцями. В останні роки наші учасники мали зосередитись на написанні дослідницької роботи про журналістику. Це сприяє їх професійній саморефлексії та покращує якість наших власних медіадосліджень (медіадосліджень постійних працівників Інституту – ред). Ми також вважаємо, що це покращує здатність журналістів-учасників сприяти розвитку їхніх медіаорганізацій та журналістики в країні в цілому після їх повернення додому”.

По обидва боки Атлантики організатори святкування річниць програм подбали, щоб журналісти та усі, хто має інтерес до медіа, проте не зміг взяти безпосередню участь, змогли опосередковано приєднатись до програм. Центр ім. Німана виклав онлайн кращі зразки літератури зі своєї бібліотеки, а Інститут Ройтерз запросив Марка Томпсона (Mark Thompson), президента “New York Times Co.” та у минулому генерального директора BBC, в якості головного спікера, промова якого стосувалась “Економіки газетної журналістики”.

Обидві програми здійснють важливу та серйозну роботу. Однак найсміливіший стрибок у цифрове майбутнє журналістики було зроблено в іншому місці, у Кремнієвій долині: декілька років тому Стенфордський університет вдихнув друге життя у Стипендійну програму імені Найта (Knight Fellowships). Програма дає можливість журналістам розвинути їхні підприємницькі навички та працювати протягом року над проектами, які розширять межі журналістики, як у економічному, так і в технічному сенсах. Деякі з цих проектів особливо вражають.

Однорічні програми, подібні до тих, що пропонує Оксфорд та Гарвард, є також у Берлінському Вільному університеті, в американських університетах Мічігану та Меріленду (University of Michigan, University of Maryland). MIT (Масcачусетський технологічний інститут) пропонує програму для журналістів, які пишуть на наукові теми, а Колумбійський університет – для бізнес-журналістів. Деякі однорічні програми для журналістів були закриті кілька років тому (серед них – програми в Університеті Чикаго, Йєльській школі права та Принстонському університеті), але загалом США суттєво випереджають Європу за кількістю програм для журналістів з досвідом, які прагнуть покращити свої професійні знання.

Дослідження інфраструктури журналістики є зараз вкрай важливим для Європи. Благодійні фонди, трасти та Євросоюз мають розуміти, що витрати на такі дослідження є більш ніж виправданими.

Інститут Ройтерз з вивчення журналістики є частиною мережі Європейської обсерваторії журналістики.

Цей матеріал вперше опубліковано 10 вересня 2013 року у Neu Zürcher Zeitung  

Право на зображення належить: Alexandra H.  / pixelio.de