Тоді це звучало доволі загрозливо. Це був мій перший день в якості виконавчого редактора газети Independent, я відповідав за новини. “Позависати” після роботи з колегами в пабі через дорогу здавалося нормою . Якось головний репортер взяв мене за лікоть, повів до одного з темних закутків і сказав: “ Послухай, можливо, ти і прийшов сюди зі своєї неймовірної Sunday Times [я був там головним у відділі новин], але хочу, щоб ти запам’ятав раз і назавжди, що ця газета не така, як всі інші. Це витвір не просто колективу, а друзів, і ми будемо захищати її до смерті”.

Після 30 років з дня заснування газети було оголошено, що друковані версії Independent та Independent on Sunday закриються до кінця березня. Озираючись назад, я ще чіткіше усвідомлюю, наскільки важливо було прислухатися до тих слів і яким вони були потрібним ключем для розуміння психології цієї унікальної газети – газети, куди я потрапив, щоб провести там 13 найбільш плідних років свого журналістського життя.

Я приєднався до команди 1994-го у складний для Independent період. На той час  початковий задум Андреаса Віттама Сміта  (Andreas Whittam Smith) створити справді незалежну високоякісну газету вичерпав себе через брак сил і, що важливіше, коштів.

Ініціативу перейняли видавничий консорціум італійської та іспанської газет La Stampa і El Pais, британська Mirror Group та Tony O’Reilly Independent Newspapers. На заміну Віттаму Сміту (Whittam Smith), який колись призначив мене своїм заступником. Головним редактором вони обрали всім відомого Яна Харгрівза (Ian Hargreaves) з газети Financial Times.

Тираж зменшили з 400000 до 30000

Через кілька місяців Харгрівз, який був незалежним від правління, опинився за дверима, а газета переходила від одного редактора до іншого. Змінювалися власники, тривали перипетії, і кожного разу це доповнювалося падінням накладів та доходів, що однозначно вело до цього краху у фіналі.  Тираж із 400,000 упав до менш, ніж 30,000 примірників.

Автор у міжнародному відділі газети. Середина 1990-их. Фото: Marcus Tanner

Впродовж років роботи в газеті, з яких вісім – у ролі заступника головного редактора в Independent on Sunday, я був під керівництвом восьми різних головних редакторів. Деякі з них не зганьбили б сторінок новел Івліна Во (Evelyn Waugh) чи Майкла Фрейна (Michael Frayn). До них належали неординарна Джанет Стріт Портер (Janet Street Porter), Розі Бойкот (Rosie Boycott), що переймалася легалізацією марихуани, і Ендрю Марр (Andrew Marr), який згодом визнавав, що не був достатньо хорошим для цієї посади.

Однак, газета залишалася неперевершеною: з чудовими фотографіями,  титулованими журналами, одним із найкращих міжнародних відділів у світі, зберігаючи водночас cвій неупереджений неполітичний статус.  Під керівництвом Саймона Келнера (Simon Kelner) вона стала першокласним таблоїдом і першою “viewspaper”, де коментарі були важливішими за самі новини. Це дало початок маленькому відгалуженню, щоденній газеті the i, що пережила кризу і принесла £25 мільйонів доходу від продажу.

Чи можна зберегти унікальність Independent після переходу в онлайн?

Ключем до редакційної різноманітності газети був нетрадиційний погляд на журналістику. Перший, зараз вже покійний, редактор взагалі був не журналістом, а продавцем антикварних книг, а на посаду кореспондента на Далекому Сході призначили поета Джеймса Фентона (James Fenton). В цьому виданні редакторський підхід до управління кардинально відрізнявся від підходу “хороших старих хлопчиків ” з Фліт Стріт, де редактор Daily Telegraph міг спокійно сісти в крісло редактора The Sun після того, як був заступником редактора у The Daily Mail. Independent завжди була сама по собі – вірні “друзі” добре дбали про це.

Навіть у подальші роки, коли її власниками були глобальна Independent Newspapers О’Рейлі чи батько і син з сімейства олігархів Лебедєвих, газета і надалі залишалася свіжою і оригінальною. А справжня загроза ховалася зовсім в іншому: газета стала неконкурентоспроможною на ринку, де якісна журналістика вимагала все більших витрат і приносила все менше доходів.

Новий веб–сайт Independent вкладає гроші у “високоякісний контент”

Під кінець газета залишилася такою ж провокативною, інноваційною, суперечливою, ексцентричною та швидкою, як і в день своєї появи. Амол Раян (Amol Rajan),  останній (кажуть, один з найкращих) редактор Independent стверджує, що веб-сайт, який її замінить, буде таким же хорошим, вкладатиме кошти лише у “високоякісний контент”. Але чи будемо ми так само небайдужі до нього, як ті віддані репортери  Indy  у давні часи?

Можемо сподіватися. Довкола газет завжди була  певна сентиментальність та міфи, і що ближче до закриття видання, то інтенсивнішими вони стають. Проте це правда, що “фізичний друкований світ” – сповнений захоплення,  на відміну від холодного світу гіперлінків веб-сайту чи вікі-сторінок. Раян натякає на це у листі до “шановних читачів”, анонсуючи закриття, розповідаючи про  “шелест і запах” паперових сторінок і “милий звук, з яким газета падає на килимки під дверима”.

Офіс газет Independent  завжди був місцем, де вирували пристрасті, борються конкуренти, проходять напружені дебати, звідки сторінки, переповнені неймовірними сенсаціями, з гордістю відправлялися до типографії. І вже наступного ранку новини красувалися на сторінках однієї з найоригінальніших перших шпальт нашого часу.

Творча напруга оживала між редакторами, репортерами, провідними авторами і будь-ким іншим, хто почував себе достатньо кваліфікованим, щоб долучитися.  Нещодавно  персонал виклав на сайті свої улюблені спогади про роботу в Indy. Колишній редактор з міської тематики написав про одну з моїх суперечок із редактором новин, який використав проти мене весь свій словесний арсенал і, зрештою, ледь не побив мене. Тепер я можу бути впевненим у тому, що завтрашній випуск неодмінно буде хорошим.

Та чи припиниться ця творча какофонія, коли 26 березня вийде останній номер газети? Сподіваймося, що ця команда “друзів”, які  так припали мені до душі ще в перший день, не здасть позицій і не дозволить цьому статися.

Переклад з англійської мови статті “Unconventional, Irreverent Independent Newspaper To Go ‘Off Stone’ And Online”.

Право на фото: Mig_R Flickr, Creative Commons