Журналістам в Туреччині дедалі більше загрожують переслідування та ув’язнення через розпливчасті трактування антитерористичних законів.

Хоча ситуація набуває розголосу, переконати уряд Туреччини запровадити реформи залишається складним завданням. У новій доповіді, оприлюдненій Організацією з безпеки та співробітництва в Європі (ОБСЄ) у квітні, йдеться про те, що кількість журналістів, ув’язнених в Туреччині, зросла майже вдвічі за минулий рік, сягнувши 95 випадків.

У доповіді, підготовленій разом з Репортерами без кордонів, детально аналізується, як Туреччина стала одним з найбільших порушників у питанні ув’язнення журналістів. На думку представника ОБСЄ з питань свободи медіа Дуні Міятович (Dunja Mijatović), кількість ув’язнених журналістів порушує питання про рівень свободи слова у Туреччині.

Оглядачі погоджуються, що досить вільна інтерпретація декількох законів є причиною більшості випадків ув’язнень, а саме: Статті 5 та 7 антитерористичного закону та Стаття 314 Кримінального кодексу Туреччини.

В обох випадках законодавчі норми покликані бути спрямованими проти осіб, які свідомо створюють чи поширюють пропагандистські матеріали від імені відомих терористичних груп, та мають на меті покарати осіб, які приєднались або беруть участь в озброєних організаціях з метою заподіяння шкоди людям чи змови проти держави.

Міятович, яка визнає право урядів боротись з тероризмом і захищати національну безпеку та своїх громадян, висловила побоювання з приводу урядової кампанія із залякування та її можливого впливу на розвиток демократії в Туреччині. “Об’єктивне висвітлення всіх тем, включно з такими чутливими, як тероризм, є невід’ємною складовою демократичних суспільств, і журналісти відіграють незамінну роль у наданні інформації громадськості”.

Крім того, викликає питання спосіб ув’язнення журналістів. Турецькі суди часто присуджують надзвичайно довгі терміни ув’язнення, і багато журналістів отримують подвійні довічні ув’язнення. Також журналісти часто змушені відповідати по декількох справах і їх регулярно засуджують за декілька правопорушень.

Туреччина зіштовхнулась з критикою численних європейських організацій за нездатність захистити свободу преси, проте досі не визнала звинувачення на офіційному рівні. У листопаді минулого року Європейський суд з прав людини повідомив, що серед всіх 47 держав-членів Ради Європи Туреччина має найгіршу ситуацію зі свободою преси. Крім того, до Європейського суду надійшло майже 9000 скарг проти Туреччини за порушення прав преси у 2011 році, тоді як у 2009 році таких скарг було 6500. Нещодавно, згідно з результатами опитування Columbia Journalism Review, видання Школи журналістики Колумбійського університету (Columbia University Graduate School of Journalism), Туреччина опинилась серед топ-10 країн з найбільшою кількістю ув’язнених журналістів на душу населення, випередивши Іран та Ємен.

Імена багатьох чиновників фігурують у звітах та репортажах, а стаття The New York Times, опублікована в січні цього року, особливо жорстко критикує прем’єр-міністра Туреччини Реджепа Таїпа Ердогана, стверджуючи, що Ердоган активно прагне змусити замовкнути своїх опонентів після невдалої спроби членів опозиції заборонити його партію у 2008 році.

У статті The Times були використані звіти урядовців та представників турецьких медіа, які бояться, що прем’єр-міністр Ердоган “намагається придушити свободу преси через суміш переслідування, арештів та фінансових махінацій, в тому числі через продаж у 2008 році провідної газети та телеканалу компанії, пов’язаної із зятем прем’єр-міністра”.

Залишається чекати на довгострокові наслідки розголосу ситуації та посиленої уваги з боку Європейського Союзу та закордонних ЗМІ для просування змін турецького законодавства. Повідомлень про звільнених журналістів все ще дуже мало, останнє таке повідомлення надійшло на початку березня 2011 року, коли чотирьох журналістів було звільнено до суду над ними за змову.

Тоді як урядові чиновники відкидають звинувачення у залякуванні преси та ставлять під сумнів достовірність повідомлень ув’язнених журналістів, посередники мають діяти дуже обережно, переконуючи урядовців внести зміни до тлумачень антитерористичних законів.

Представниця Міжнародного інституту преси (International Press Institute) Барбара Тріонфі (Barbara Trionfi) нещодавно заявила: “Хоча ми вітаємо зростання ролі Туреччини на світовій арені, ми стурбовані тим, що свобода преси в країні опинилась під загрозою. Туреччина має унікальну можливість засяяти як приклад здорової демократії, але це може відбутись лише тоді, якщо країна поважатиме право своїх громадян на інформацію через вільні медіа”.