Реформи, представлені урядом правлячої у Польщі партії «Право і справедливість», спровокували гнівні протести та незадоволення європейських інституцій і неурядових організацій по всьому світу. Багато експертів вважають, що посилення розбіжностей та конфліктів між політичними партіями і всередині суспільства підтримується зовнішнім медіаплюралізмом та відображається в поляризації та радикалізації журналістських спільнот. Більше того, медіа нерідко звинувачують у тому, що замість сприяння соціальній єдності та попередження конфліктів, вони часто роблять відмінності  у суспільстві ще сильнішими.

У своєму новому дослідженні «Споживання новин та політичні преференції у Польщі» (News Consumption and Political Party Preferences in Poland) Міхал Вензел (Michał Wenzel) намагається зрозуміти ці явища з польської перспективи. Він аналізує вплив польських медіа на політичні вподобання виборців – і шукає зв’язки між щоденною «медіадієтою» польських громадян та їхнім ставленням до найважливіших соціальних та політичних розбіжностей в країні.

Інтернет назавжди змінив паттерни споживання політичних новин

Дослідження Вензела підтвердило, що онлайн-медіа стали найбільш поширеним джерелом політичної інформації  у Польщі. Особливо широко використовуються соціальні медіа. Facebook – найпопулярніше джерело новин, яким користується понад 75% респондентів. Разом з тим, опитувані не вважають цю соцмережу найважливішим новинним ресурсом.  Телеканали в цій гонці досі попереду, принаймні згідно з цим опитуванням. Можливо, результати спотворила методологія Вензела: він опитував людей онлайн, упускаючи з уваги старше, часто більш консервативне, населення.

Вензел поділив своїх респондентів на чотири групи відповідно до преференцій щодо партій – виборці «Права та споаведливості» (PiS); виборці «Громадянської платформи» (PO) та  “Новочесни”; виборці інших партій, а саме Kukiz’15, Польської Народної Партії (PSL), Союзу демократичних лівих сил  (SLD), Разом (Razem) та Свободи (Wolność); ідо четвертої групи входять політично пасивні респонденти і ті, хто не визначився.

Окремі «інформаційні бульбашки»

Автор дослідження також визначив групи ЗМІ, припускаючи, що різниця у медіа має перегукуватися  з політичними преференціями: суспільні (нині контрольовані правлячою партією), ключові приватні медіа (часто вважається, що вони підтримують опозицію) і окрема група –  головні інтернет-портали. Респондентів просили зазначити всі медіа, які вони використовували для отримання новинної інформації та обрати найважливіші джерела політичних новин.

Як і очікувалося, у кожної групи були різні паттерни медіаспоживання. Проте найбільші розбіжності спостерігалися між виборцями PiS з одного боку та  виборцями of PO і Nowoczesna (двох найбільших опозиційних партій) – з іншого. Вензел також зазначає, що «користувачі Facebook як головного джерела інформації – це окрема, деполітизована категорія». Опитування показало, що «використання FB як головного джерела інформації корелює зі споживаням новинних програм TVP та TVN, центрів двох інформаційних екосистем». Ті, хто покладається на Facebook, тяжіють до ігнорування телебачення.

Люди довіряють тим медіа, якими користуються

Що важливо, різниця в уподобаннях щодо джерел інформації прямо корелює з оцінкою надійності різних медіа. Наприклад, виборці PiS переважно позитивно налаштовані щодо контенту суспільних медіа – і мають негативне ставлення до приватних медіа. Інші розташувалися десь поміж цими двома групами. Проте, преференції третьої та четвертої груп здаються ближчими до виборців PO та N, ніж виборців PiS, які, згідно з Вензелом, живуть «в іншому комунікаційному світі».

Дослідження Вензела підтверджує деякі припущення, зроблені дослідниками та оглядачами польських публічних дебатів. Очевидно, що посилення розбіжностей у польському суспільстві та на політичній арені, а також радикалізація медіадискурсу, сильно відобразилися у медіа і були підтримані ними після катастрофи президентського літака у Смоленську 2010 року, а також після парламентських виборів 2015 року.

Авіакатастрофа, в якій загинув президент Лех Качиньский та 96 інших осіб, стала ключовою подією, що змінила динаміку польських публічних дебатів. Попри єдність відразу після трагедії, польське суспільство згодом стало більш поділеним у пошуку можливих причин катастрофи. Адам Дзєцьоловскі (Adam Dzięciołowski) припускає, що ця подія «підштовхнула польську журналістику до того, щоб стати сильно заангажованою, політичною та поляризованою». Дослідження Вензела загалом підтверджує те, що польські медіакористувачі також схилилися до такого підходу.

Повну версію статті Міхала Вензела можна прочитати тут.

Переклад з англійської мови статті «Divided Media Users, Divided Society?»

Підпишіться на нашу щомісячну e-mail-розсилку найцікавішого у сфері медіа