Чотири роки повномасштабної війни стали для українських медіа не просто періодом випробувань — це була глибока трансформація професії. Нове дослідження Інституту масової інформації за 2022–2025 роки фіксує шлях журналістської спільноти від шоку й мобілізації до виснаження, адаптації та більш зрілої роботи в умовах війни. Головний висновок дослідження простий і водночас тривожний: українська журналістика вистояла. За чотири роки великої війни українська медіасфера пережила тиху, але радикальну зміну пріоритетів. Якщо у 2022-му журналісти передусім говорили про безпеку й фізичне виживання, то сьогодні на перший план вийшла повільна, виснажлива економічна та кадрова криза. Журналісти навчилися триматися під обстрілами, але їхні кишені й енергія поступово виснажуються.
Кадрова криза, що повільно розгортається
Психологічне виснаження вже третій рік поспіль входить до трійки головних викликів. Після піку у 82% у 2023-му показник трохи знизився до 76% у 2025 році, але це радше ілюзія покращення. Насправді виснаження просто стало новою нормою. Українські журналісти працюють у режимі постійних надзусиль без повноцінного відновлення, з високим рівнем тривоги та професійного вигорання. Найбільша небезпека тут довгострокова: галузь ризикує втрачати не лише ресурси, а й людський потенціал.
Особливо тривожна динаміка — у сфері кадрів. Якщо у 2024 році про кадрову проблему говорили 43% медійників, то у 2025-му вже 49%. Причини добре відомі: мобілізація журналістів, виїзд частини фахівців за кордон, перехід у більш оплачувані сфери, неможливість редакцій конкурувати зарплатами. Ринок поступово втрачає досвідчені кадри, а поповнення відбувається повільніше, ніж зростають потреби.
Проте є один показник, який справді демонструє успішну адаптацію. Частка журналістів, які скаржаться на побутові труднощі роботи, впала з 67% у 2022 році до 37% у 2025-му.
Редакції навчилися працювати без офісів, під час блекаутів, у розподілених командах.
Технологічна та організаційна гнучкість українських медіа виявилася значно вищою, ніж можна було очікувати на початку вторгнення. Але ця адаптація має зворотний бік: розв’язуючи операційні проблеми, галузь уперлася в значно складніші — фінансові та людські.
Як біднішання і виснаження змінюють професію
Фінансовий стан українських журналістів дедалі більше нагадує пастку повільного біднішання. Хоча частка тих, хто повідомляє про погіршення особистих доходів, формально стабілізувалася на рівні 42,5% у 2024–2025 роках (після пікових 61,3% у 2022-му), це не означає реального полегшення. Найбільша група медійників у 2025 році (43%) говорить, що їхній фінансовий стан «не змінився», але в умовах інфляції та зростання курсу валют така стабільність фактично означає втрату купівельної спроможності. Показово, що економічний оптимізм згасає: після донорського підйому 2023 року частка тих, хто відчув покращення доходів, впала до 14,5%, що майже повертає галузь до кризового рівня початку вторгнення. Професія входить у фазу хронічної стагнації, де фінансове зростання стає радше винятком, ніж правилом.
Паралельно відбувається ще небезпечніший зсув від гострого стресу до хронічного психоемоційного виснаження. У 2025 році половина журналістів (50%) повідомляє про постійну втому, 36% мають проблеми зі сном, а 38% — труднощі з концентрацією, що безпосередньо б’є по якості роботи.
Особливо тривожним є зростання відчуття безнадії до 34% і той факт, що 61% медійників не будують жодних планів на майбутнє — показник «замороженого життя», який майже не змінюється другий рік поспіль.
Найбільш драматично впала частка тих, хто відчуває надію та віру в перемогу: з 72% у 2022 році до лише 14% у 2025-му. Це не обов’язково означає втрату віри, але чітко свідчить про вичерпання емоційних ресурсів і перехід журналістської спільноти в режим довготривалого психологічного виживання.
Українські журналісти тримаються передусім на приватних ресурсах. Головною опорою четвертий рік поспіль залишаються сім’я, діти та домашні тварини (53% у 2025 році), тобто саме особистий простір виконує роль ключового механізму емоційної стабілізації. Для частини медійників робота теж стає способом утримати внутрішню рівновагу — 29% описують її як своєрідну «терапію дією». Додатковими точками підтримки залишаються навчання і саморозвиток (28%) та спілкування з колегами та друзями (26%), що допомагає зберігати відчуття професійної спільноти.
Водночас насторожує зростання частки тих, кому не допомагає нічого (6%): це невелике, але симптоматичне ядро глибокої апатії, яке може розширюватися в умовах тривалої війни.
Найслабшим місцем системи відновлення залишається майже повна відсутність професійної підтримки ментального здоров’я. Лише 12% журналістів звертаються до психотерапії або медикаментозної допомоги, а спорт як антистресовий інструмент використовують лише 5%. На цьому тлі медіасектор входить у фазу системного перевантаження: частка тих, хто працює понад норму, зросла з 49% у 2022 році до 66% у 2024-му. Попри певне зниження відчуття цензурних обмежень (до 26%), вони залишаються відчутними, часто у формі внутрішньої самоцензури. Найбільш тривожний сигнал — 7% медійників уже заявляють про намір залишити професію. В умовах кадрового голоду це означає ризик повільного, але відчутного знекровлення галузі, яка поки що тримається переважно на внутрішньому ресурсі своїх людей.
Головний висновок із чотирирічної динаміки виглядає парадоксально. Українські медіа стали сильнішими інституційно, але слабшими ресурсно. Вони навчилися працювати у війні, вибудували нові практики безпеки, відпрацювали взаємодію з державою і технологічно адаптувалися до кризових умов. Але водночас галузь входить у фазу затяжної фінансової, кадрової та психологічної втоми. І якщо на початку великої війни головним питанням було «як вижити сьогодні», то тепер дедалі гостріше постає інше: чи вистачить українським медіаресурсам витримати марафон довгої війни.
Погляди, висловлені на цьому сайті належать авторам і не обов’язково відображають точки зору, політики та позиції EJO.
Джерело фото: Pixabay.
Стежте за нами у Facebook та LinkedIn.
Tags: війна, війна в Україні, виклики для журналістики, журналістика, медіаринок, стан медіа, фінансування медіа
