Імміграція належить до найбільш обговорюваних тем в усьому світі. Але у Німеччині проблему імміграції обговорюють мало не з олімпійським завзяттям. Відчайдушне бажання німців витравити будь-які відносини з іноземцями має довготривалу історію. Різка полеміка постійно лунає у заголовках, а висвітлення проблем імміграції часто побудоване за принципом «хороші новини – не новини».

Це не просто конфлікт сьогодення – це складна ситуація, що досі розвивається і підігрівається головними німецькими ЗМІ. Питання вимагає контекстуалізації, адже його витоки сягають періоду масштабної імміграції до Німеччини.

Гості

До середини 20 століття з Німеччини переважно виїжджали. Перші «іноземні робітники» (Gastarbeiters – гастарбайтери) почали приїжджати у період між 50-ми і 60-ми роками. Згідно з державною кадровою політикою, вони отримали тимчасову роботу і дозвіл на проживання. Італійці, іспанці, греки і португальці заполонили країну. Попри те, що іноземні робітники відіграли важливу роль у становленні економіки, що у Німеччині розвивалась швидкими темпами, ЗМІ сприймали іммігрантів як тимчасових гостей, до яких треба виявляти толерантність. Бажаність іноземців пояснювалась внеском, який вони зробили для економічного розвитку країни.

У зв’язку з економічною кризою 1973 року набір іноземних кадрів зупинився, хоча політика возз’єднання сімей сприяла потокові іммігрантів. Жінки та діти продовжувати іммігрувати до Німеччини. Криза суттєво позначилась на економіці країни. Змінилось гостинне ставленні німців до іноземців, що прослідковувалась у заголовках та новинних сюжетах. Тих, кого раніше офіційно вважали «гостями», почали зображати як «соціальних п’явок». Після падіння Берлінської стіни та краху «Залізної завіси» концептуалізація поняття «іммігрант» у новинах змінилась ще раз. Передові видання, як наприклад, Der Spiegel і Bild Zeitung постійно використовували термін «незаконні біженці», наголошуючи на тяжких і яскраво змальованих наслідках нелегальної імміграції.

Масова імміграція з балканського регіону і Східної Європи наприкінці 80-их і на початку 90-их років супроводжувалась появою осіб, які шукали притулку, тікаючи від конфліктів у Туреччині, на Близькому Сході та Африці. Ці процеси викликали активні обговорення у суспільстві. Кількість запитів на отримання притулку і потік мігрантів різко зросли в середині 90-их років. Ксенофобія та рівень соціально-економічної напруги також зросли.

У 2000 році новий закон про порядок надання громадянства, що замінив застарілий принцип ius sanguinis (громадянство за правом крові) на принцип ius soli (громадянство за правом землі), викликав чергові суперечки. До запровадження нововведень, щоб отримати громадянство, необхідно було прожити 15 років на території Німеччини. Подвійне громадянство було заборонене. Новий закон про громадянство, за яким діти іммігрантів, народжені у Німеччині, отримували громадянство, призвів до звинувачень на адресу іноземців у медіа. Агресивні випади супроводжували клішованими фразами (як наприклад, «наш човен вже повний» – із такими словами зазвичай відмовляли біженцям у дозволі на імміграцію). Злочини, скоєні іммігрантами, стали найбільш популярною і постійною темою у новинах. Новий закон викликав значний розкол у політичній сфері і ще більше підштовхнув Німеччину до пошуків балансу в імміграційній та інтеграційній політиці.

Події 11 вересня 2001 року привернули значну увагу до ісламу та іммігрантів мусульманського походження (як це було у багатьох місцях за межами США). У Німеччині кількість мусульманського населення зросла до безпрецедентних масштабів. Німеччина стала домівкою для близько 16 мільйонів осіб з іммігрантськими коренями і 3-3,5 мільйонів мусульман, хоча Федеральне агентство Німеччини з питань статистики не надає інформації про релігійні погляди населення (доступною є лише інформація про громадянство, що може допомогти в оцінці кількості іммігрантів). У Німеччині – найбільша концентрація мусульман у Західній Європі після Франції. Висвітлення росту чисельності іммігрантів було переважно негативним – незбалансована увага приділялась «жовтим» темам, як наприклад, убивство за честь родини, шлюб за розрахунком і тероризм.

На щастя, негативний фокус головних медіа у висвітленні імміграції поступово змінювався. Організації іммігрантів постійно піддавали ЗМІ суворій критиці за поширення фрагментарних, неточних образів іммігрантів та ігнорування повсякденної, «звичайної» сторони їхнього життя. Такі об’єднання, як Neue deutsche Medienmacher (New German Media-Maker), що є загальнонаціональною організацією журналістів, були створені, щоб просувати ідеї плюралізму та ламати стереотипи у медіа. З часом з’явились приклади уважнішого висвітлення іммігрантів – здебільшого завдяки особам з іммігрантськими коренями, які проникали у медіа простір і пропонували альтернативну точку зору.

Соціальне різноманіття все більше визнається у Німеччині, розширюються інтеграційні ініціативи. Проте досі німецькі ЗМІ не відстоюють і не просувають ідеї соціального різноманіття. У своєму Національному плані дій щодо інтеграції канцлер Ангела Меркель наголосила на вимозі ширшого представлення іммігрантів у медіа. Хоча деякі спеціалізовані друковані видання, громадські мовники та організації мігрантів виступали за цю ідею набагато раніше. Головні ж видання, твердо дотримуючись вузької точки зору, не просунулись вперед, поки представники держави не почали рухатись в бік нової соціальної інтеграційної політики.

Всі іммігранти чи лише ті, які носять бороду?

Попри надихаючі і палкі наукові припущення (і дослідницькі ініціативи), ґрунтовні дослідження і дискусії на тему міграційних рухів є переважно андроцентричними, що більшою мірою спираються на досвід мігрантів-чоловіків. Про зв’язок німецьких медіа із висвітленням іммігрантів-жінок ми знаємо набагато менше.

У відповідь на цю прогалину професорка Маргрет Люненборг (Margreth Lünenborg), директорка Міжнародного центру журналістики у Вільному університеті Берліну (Freie Universität Berlin), вирішила проаналізувати, яким чином іммігрантки представлені у німецьких ЗМІ. «З першого погляду стає зрозумілим, що в літературі панує стереотип «агресивного мігранта» або «небезпечного мігранта» у широкому сенсі цих висловів», – каже професорка. «Проте якщо ви придивитесь уважніше, то помітите, що доволі часто так пишуть саме про чоловіків – принаймні опосередковано».

Це спостереження спонукало професорку дослідити, яким чином медіа формують образ іммігрантки, і чи існує такий образ взагалі. Щоб вивчити це питання, вона провела перехресний аналіз, де сфокусувалась на образі іммігрантки у німецьких медіа. Частково аналіз стосувався інциденту 2005 року, коли у Берліні молода турецька дівчина була вбита братом. Безперечно, подія викликала злісні дискусії у газетах і таблоїдах по всій країні.

У дослідженні Люненборг «Іммігрантки та ЗМІ» розглянуто значення медіа репрезентацій для індивідуального сприйняття себе особою і формування громадської думки. Дослідницький проект складався з кількох мініпроектів, що охоплювали аудіо-візуальні медіа та друковані ЗМІ.

У частині дослідження, що стосувалась газет, в обраних друкованих медіа було проаналізовано образ іммігранток шляхом систематичного, емпіричного вивчення зв’язку між категоріями гендеру та етнічної приналежності. П’ять німецьких газет (Kölner Stadtanzeiger, Westdeutsche Allgemeine Zeitung, BILD, tageszeitung і Frankfurter Allgemeine Zeitung) були проаналізовані за період з 2005 по 2010 рік – по одному місяцю з кожного року. В результаті були визначені і структуровані різні «типи образів» (іммігрант-жертва, іммігрант за статевою ознакою, безчесний іммігрант тощо).

На думку дослідниці, тип «жінка-жертва» був найбільш яскраво вираженим і найчастіше з’являвся у вибірці, хоча і не в тих виданнях, в яких очікувалось. «Досить цікаво, що у Берліні видається газета лівого спрямування tageszeitung», – пояснює дослідниця. «Видання приділяє багато уваги темі міграції, фокусуючись на її проблемах, проте на жаль, газета найчастіше використовує тип жертви, будуючи свої історії про іммігранток». Мігрантів украй рідко зображають як науковців, які переїжджають до інших країн, чи спортсменів або митців. «Міграція, як глобальний процес, що має різні причини, не перетворює особу одразу на мігранта», – стверджує Луненборг.

Цікавим є той факт, що рубрики газет, присвячені політиці, були найбільш жорсткими у використанні стереотипних образів іммігранток. «Чим більше ти заглиблюєшся у політичну тематику, тим більш стереотипними є образи іммігранток», – каже дослідниця. «У політичних рубриках вони обговорюватимуть проблеми міграції загалом. Вони обговорюватимуть торгівлю жінками чи потребу в освітній допомозі – проте вони використовують широкий політичний контекст і рідко говорять про мігрантів як про особистостей, переважно зображуючи їх як анонімну групу людей».

Візуальний образ іммігранток не є виключенням з цього правила і ґрунтується на односторонньому висвітленні проблеми. «Фотографія, яку використовують у репортажах – це зазвичай образ мусульманської жінки у довгій спідниці з двома-трьома дітьми з кожного боку. Вона не має імені, жінку навіть не намагаються ідентифікувати. Саме таку фотографію ми часто бачимо у політичному дискурсі».

В межах дослідження було також проведено фокус-групи, до складу яких входили жінки, як іммігрантки, так і неіммігрантки. Метою фокус-груп було обговорення медіа образів і висвітлення теми міграції у ЗМІ. Учасниці фокус-груп зазначали, що почували себе приниженими і некоректно представленими у журналістських матеріалах. Жінки стверджували, що репортажі були однобокими та негативно забарвленими. «Якщо ми вважаємо, що журналістика має формувати суспільство й інтегрувати різних людей у соціум, то ми чітко бачимо, що ці люди не можуть уявити себе частиною суспільства», – пояснює Луненборг.

На зустріч гетерогенному майбутньому

Попри ріст поінформованості та чутливого ставлення, німецькі журналісти досі орієнтовані на панування і владу білого чоловіка. Різноманіття німецької спільноти іммігрантів не відображається у медіа, що легко підтверджується телевізійними новинними програмами, де ведучими є чоловіки, представники білої раси.

Новини зображатимуть всі тонкощі життя у Німеччині лише, якщо вони ґрунтуватимуться на думках, культурі і перспективах тих, хто живе у цій країні. Як тільки це станеться, урізноманітняться новини.

Бібліографію та посилання ви можете знайти тут.

Право на зображення належить diegofornero / Flickr CC

Переклад з англійської статті “Cultural Complexity: Migrants in German Media”