Супутниковий інтернет і кіберпростір

Супутниковий інтернет стрімко стає стратегічним пріоритетом для держав і транснаціональних корпорацій. Поки цифрова залежність зростає, забезпечення підключення в сільських чи важкодоступних районах є не лише питанням ринку, а й проявом технологічного суверенітету.

Кіберпростір, тобто віртуальне середовище, у якому циркулює, зберігається й обробляється інформація через взаємопов’язані мережі, перетворився на арену глобального змагання. США зберігають домінування у цій сфері завдяки своїм техногігантам (Google, Microsoft, Meta) та спеціалізованим органам кібероборони на кшталт Агентства нацбезпеки (NSA) чи Кіберкомандування (Cyber Command). Китай же розвиває модель жорсткого внутрішнього контролю й кібершпигунства, від витончених систем спостереження до гучних кейсів, таких як APT10 або атака на Equifax. Росія натомість довела до досконалості концепцію цифрової гібридної війни: з поєднанням кібератак, саботажу й дезінформації.

Європейський Союз дотримується кооперативного підходу до кібербезпеки, зосередженого на координації між державами-членами для протидії спільним цифровим загрозам без перетворення кіберпростору на арену військового протистояння. Цей підхід спирається на регуляторні й правозахисні засади, зокрема на Загальний регламент про захист даних (англ. — The General Data Protection Regulation, GDPR), і спрямований у майбутнє через розвиток європейського цифрового суверенітету. Серед прикладів GAIA-X, хмарна інфраструктура для безпечного, відкритого й контрольованого в Європі обміну даними, а також IRIS² (Інфраструктура для стійкості, взаємозв’язку та безпеки через супутники) — європейська система супутникового зв’язку, створена у 2022 році як відповідь на проєкти Starlink (SpaceX) та Kuiper (Amazon). Такий підхід відповідає глобальним зусиллям із посилення управління інтернетом, зокрема ініціативам на зразок форуму в Тунісі, де обговорювалися питання цифрової безпеки та приватності (EJO, 2017).

Втім, попри ці зусилля, новий звіт Європейського інституту космічної політики (ESPI) попереджає: Європа ризикує відстати в глобальних перегонах за технологічну та космічну першість (Herranz, P., 2025). Основні причини — нестача політичної волі та обмежене фінансування. Також фіксується розпорошеність пріоритетів між країнами ЄС і слабке усвідомлення космосу як стратегічного напряму. Щоб змінити ситуацію, аналітики ESPI пропонують утричі збільшити інвестиції в космічний сектор — до 0,15–0,25% ВВП ЄС до 2040 року. Серед інших рекомендацій — створення Європейського космічного командування, запуск механізмів державно-приватного співфінансування для технологічних стартапів, а також інтеграція космічної тематики в ключові політики безпеки, енергетики та оборони.

Досягнення цифрового суверенітету неможливе лише завдяки внутрішнім регуляторним механізмам і правовим нормам. Він передбачає також наявність автономної технологічної інфраструктури, єдиного стратегічного бачення та довгострокових амбіцій у космічній сфері. У цьому контексті супутниковий інтернет постає як продовження цифрового впливу: той, хто контролює орбітальну інфраструктуру, частково контролює і глобальний кіберпростір.

Флорида — стратегічний центр космічних запусків

На глобальній космічній мапі Флорида закріпила за собою статус одного з ключових хабів запусків завдяки потужній інфраструктурі, насамперед Космічному центру Кеннеді (NASA) та космічній станції на мисі Канаверал.

Цей вибір зумовлений як технічними, так і логістичними перевагами. Розташування поблизу екватора дає ракетам додатковий імпульс від обертання Землі, що дозволяє економити паливо під час виведення на орбіту. А запуски у східному напрямку, за напрямком обертання планети, забезпечують, що у разі аварії уламки падають в Атлантичний океан, зводячи ризики для населення до мінімуму.

Kuiper — орбітальна ставка Amazon

Kuiper — це стратегічна спроба компанії Amazon увійти на ринок супутникового інтернету та розширити свою присутність у сфері глобальної цифрової інфраструктури. У цьому проєкті компанія бачить можливість диверсифікувати бізнес-модель і заявити про себе як про технологічно надійного гравця (Forbes, 2023).

Запущений у 2019 році засновником Amazon Джеффом Безосом через дочірню компанію Kuiper Systems LLC, проєкт передбачає розгортання сузір’я з понад 3 200 супутників на низькій навколоземній орбіті (LEO), щоб забезпечити стабільний і доступний інтернет-зв’язок по всьому світу. Kuiper реалізується у тісному зв’язку з Amazon Web Services (AWS), що дозволяє інтегрувати супутникову мережу з хмарними сервісами компанії — і створити тим самим масштабну, автономну цифрову екосистему.

Хоча Безос також є засновником космічної компанії Blue Origin, Kuiper і Blue Origin працюють як окремі структури: Kuiper зосереджений на супутниковому зв’язку, Blue Origin — на запуску ракет і космічних дослідженнях. Проте між ними існує синергія: Blue Origin є одним із постачальників запусків супутників для Kuiper.

Після запуску перших прототипів KuiperSat-1 та KuiperSat-2 у 2023 році, Amazon до квітня 2025 року вже вивела на орбіту 27 робочих супутників. Загальні інвестиції в проєкт оцінюються приблизно в 16 мільярдів доларів. Важливим кроком у розвитку системи стало запрошення до команди Раджива Бадяла — колишнього віцепрезидента проєкту Starlink і SpaceX. Його прихід на керівну позицію став технічним і організаційним поштовхом, що суттєво пришвидшив реалізацію проєкту.

Сузір’я SpaceX: Starlink

Starlink — наймасштабніша й найпередовіша приватна ініціатива у сфері супутникового інтернету. Розроблений компанією SpaceX, заснованою Ілоном Маском у 2002 році, проєкт пройшов шлях від амбітної ідеї до реальної глобальної інфраструктури. З 2020 року Starlink став ключовим інструментом зв’язку в ізольованих регіонах і довів свою стратегічну цінність під час криз — зокрема, у війні в Україні.

Станом на 2025 рік SpaceX вивела на орбіту понад 7000 супутників, з яких приблизно 4800 залишаються активними. Сукупні інвестиції в проєкт перевищили 10 мільярдів доларів. Попри інші амбітні розробки компанії, зокрема ракету Starship (призначену для місій на Місяць і Марс), саме Starlink став головним джерелом доходу SpaceX.

Starlink довів, що приватна супутникова мережа здатна перекроїти баланс технологічної та стратегічної сили, надаючи доступ до зв’язку без прив’язки до традиційної наземної інфраструктури.

Цифрова інфраструктура чи геополітична сила?

Kuiper і Starlink не лише дають доступ до інтернету у глухих куточках планети. Вони втілюють нову фазу космічної гонитви, де боротьба точиться не за території, а за цифровий суверенітет і контроль над орбітальною інфраструктурою. Ці системи стають платформами для керування потоками даних, доступом до кіберпростору і, зрештою, засобами політичного впливу.

У відповідь Європейський Союз започаткував власний проєкт — IRIS² (Infrastructure for Resilience, Interconnectivity and Security by Satellite), презентований Єврокомісією у 2022 році. Це спроба створити європейську супутникову систему зв’язку, яка забезпечить безпеку, незалежність і геополітичну вагу. Проте ЄС досі стикається з викликами: брак консолідованої інфраструктури та фрагментація ринку заважають йому на рівних змагатися з гігантами на кшталт SpaceX чи Amazon.

Світовий інтернет більше не тримається винятково на підводних кабелях і наземних антенах. Орбіта перетворилася на нове поле цифрової конкуренції, з високими ставками для держав і приватних корпорацій.

Цей текст було вперше опубліковано на іспанському сайті EJO 11 червня 2025 року. Українською переклала Олександра Ярошенко.

Погляди, висловлені на цьому сайті належать авторам і не обов’язково відображають точки зору, політики та позиції EJO. 

Стежте за нами у Facebook та LinkedIn.