Популізм набирає сили у багатьох демократичних країнах, і випробовує тим самим такі журналістські ідеї як об’єктивність, чесніть та баланс, демонструє недоліки деяких журналістських практик. Якщо журналісти та новинні медіа не реагують на це – під загрозою опиняються базові свободи громадян у демократичному суспільстві.
Вже не вперше суспільства борються із таким викликом. Популізм посилювався і послаблювався на багатьох історичних етапах, часто в періоди економічної та соціальної нестабільності. Популізм опирається на індивідуальні та колективні відчуття незахищеності, незадоволення, розчарування, відчуття образи та озлобленості. Ці почуття відображаються і вивільнюються через популістську ідеологію, що може асоціюватися як з правим, так і з лівим політичним крилом.
До списку популістських лідерів останніх років належать Сільвіо Берлусконі (Silvio Berlusconi) в Італії, Жан-Марі та Марін Ле-Пен (Jean-Marie and Marine Le Pen) з Національного фронту у Франції, Гірт Вілдерс (Geert Wilders) у Нідерландах і Дональд Трамп (Donald Trump) у Сполучених Штатах. Політичні структури на зразок “Альтернатива для Німеччини” (Alternative für Deutschland), “Право і справедливість” (PiS) у Польщі, Партії незалежності Сполученого Королівства (UK Independence Party), Чайної партії (Tea Party) і навіть рух Occupy у США – базуються на елементах популістської ідеології та риторики.
Сила популізму в тому, що він переконує через фокусування на спільних людських страхах: загрозі іноземців, втраті ідентичності, послабленні автономності та контролю над життям, втраті матеріального комфорту і невідомості. Ці страхи дуже реальні, їх не можна легко відпустити. Дослідження показує, що завищені рівні непевності, небезпеки та тривоги призводять до психологічних змін та посилюють реакцію страху. Чим більше небезпеки відчувається і більше страху продукується, тим більш ймовірно, що люди підтримають популістські рішення.
Особливі виклики популізм створює для журналістики і тих, то вірить у факти та причини. Основа підтримки популістських трендів походить від поганої поінформованості та дезінформації людей, які впускають лідерів-популістів у свій світ. На сильні промови і видовища ці індивіди відповідають високим емоційним залученням. Вони гіперчутливі до загроз та перебільшують страхи. Вони можуть ігнорувати контрдокази, логічні аргументи чи експертні думки, бо вірять у конспіративні теорії і маніпуляції еліт.
Сучасний популізм характерний своїм фокусом на низці спільних елементів: незадоволення дієвістю уряду, озлобленість на економічні умови та умови праці, страх та роздратування перед імміграцією, готовність прийняти спрощені пояснення та рішення. Представницька демократія сприймається як така, що контролюється корумпованими елітами, які треба змістити. Поділ влади на незалежну законодавчу, виконавчу та судову гілки розглядається як сумнівний, такий, що послаблює ефективність держави та заважає популістському порядку денному. Популісти вірять, що уряд може легко та швидко змінювати економічні та соціальні умови. Їхнє світобачення, як правило, містить елементи небезпечного націоналізму та ізоляціонізму.
Поширюючи свої погляди, популістські лідери майже повсюдно покладаються на гіперболи, помилкові твердження та демагогію. Вони показують нарцистичні риси і зневажають інших людей. Їхні риторичні інструменти та практики не продукують негативних реакцій серед їхніх послідовників, а скоріше посилюють підтримку і залучають нових. Вони також створюють чудові заголовки та історії для журналістів і новинних медіа.
Недоліки новинного процесу
Популізм використовує слабкі місця журналістики, зокрема під час добору новин. Через публікацію безглуздих заяв та витівок популістів, чесно і точно висвітлюючи їхні виступи та дії, журналісти дозволяють використати себе і викривити чи замовчати правду. Шкідливі ідеї, неетичні до демократії, людської гідності та знань, регулярно поширюються без виправлень чи критики. Таким чином базові цінності, на яких побудована журналістика, опиняються під загрозою.
Частково проблема полягає в тому, що журналістський вибір, що висвітлювати і чиї історії розповідати – упереджений через наголос на чомусь новому, незвичайному, несподіваному та тому, що відхиляється від норми. Мітинги популістів, як правило, містять усі ці фактори, а отже привертають увагу журналістів та медіа. Вже тільки це дуже допомагає популістам, але є й інші значні недоліки.
- Точне висвітлення не завжди репрезентативне
Проблема не в тому, що журналісти висвітлюють неточно, адже більшість медіа точно передають популістські виступи, офіційні заяви і риторику. Тим не менш, є суттєві недоліки, коли точність, перевірка, баланс, чесність роблять можливою появу маніпуляцій.
Провал стандарту точності трапляється тоді, коли журналіст передає, що було сказано, але не показує читачам, глядачам чи слухачам точної картини світу. Коли історія переповнена неправдивими заявами та дезінформацією, які журналіст не піддає сумніву, або ж якщо вона не містить контрдоказів інших сторін, якась частина аудиторії сприйме ці твердження як правдиві й такі, що базуються на вагомій інформації. Якісна журналістика виявляє сумнівні твердження, щоби не вводити громадськість в оману.
- Висвітлення без адекватного фактчекінгу
Другий недолік – у висвітленні новин без адекватної перевірки фактів та без подачі контексту. У журналістів є обов’язок перед їхніми читачами та демократичним суспільством: запевнити, що інформація у кожній статті правдива настільки, наскільки це можливо. Це означає, що журналісти мають робити більше, ніж просто повідомляти, що сказали кандидати. Натомість треба надавати інформацію, що підтверджує чи спростовує зроблені заяви або показувати, де заяви базувалися на дезінформації чи спотворених фактах. Журналісти мають перевіряти заяви, відшукувати факти і показувати неправду.
- Збалансоване висвітлення може спотворювати правду
Третій недолік висвітлення популістських лідерів та рухів – у тому, що журналісти не часто реагують суттєві виклики стандартові збалансованого висвітлення. Ідея балансу – про те, що є дві сторони історії, що мають бути показані – часто спотворює правду. На перший погляд ця ідея хибна, бо зазвичай є численні, а не дві, сторони в історії. Та справжній провал виникає, коли рівно “збалансована” презентація дає читачам враження, ніби кожна перспектива має однакову вагу і достовірність
Проблема хибної рівнозначності стає великим викликом при висвітленні популістів та інших, тому що є ідеї, які треба просто проігнорувати, відкинути чи засудити. Не всі ідеї мають однакову вагу і мають бути представлені таким чином.
Журналісти повинні допомагати читачам відрізняти обґрунтовані ідеї від необґрунтованих. Ця проблема рівнозначності та балансу стає особливо серйозною, коли йдеться про висвітлення заяв або ідей, що базуються на дезінформації, викривленнях інформації та неправді. Як можна збалансувати правду та брехню? Коли журналісти залишаються безпідставно нейтральними, вони допомагають поширюватися неправді та просувають ненависть і расизм.
- Журналісти також мають бути чесними зі своєю аудиторією
Четверта проблема стосується чесності. Журналісти зобов’язані бути чесними із тими, про кого вони пишуть, але також із тими, для кого вони пишуть. Обов’язок висвітлювати чесно – не означає дозволяти собі спотворення, перебільшення, вигадки та брехню, що будуть поширюватися без спростування. І коли виникає конфлікт між тим, бути чесними перед тими, про кого пишемо чи перед громадськістю, обов’язок перед читачами, глядачами та слухачами повинен переважати.
- Популізм може контролювати журналістські практики
П’ятий провал – ігнорувати або не реагувати на маніпуляції. Багато популістів навчилися контролювати журналістські практики на свою користь. Журналісти повинні особливо перейматися, коли мітинги, промови й відповіді на публічні події та зміни – терористичні акти, страх перед іноземцями, проблематична політика щодо Близького Сходу, застій в економіці – явно використовуються з метою привернути увагу медіа або щоб викривити висвітлення. Треба докласти зусиль, щоби впевнитися, що матеріал не буде надмірно чутливим до навмисно провокативної мови та тверджень. Відмова журналістів від обережності перед маніпуляціями робить їх причетними до результатів популізму.
Як висвітлювати популім, не стаючи рупором
Є мало журналістів, які можуть подолати страх і брак знань у тих, хто підтримує популізм, бо більшість цих людей не є регулярними читачами якісних видань. Ми маємо впевнитися, що ті, хто використовує наші газети і випуски новин, розуміють популізм і його загрози. Ми маємо впевнитися, що з самого початку визначаємо і висвітлюємо його появу, а потім продовжуємо критично і ретельно висвітлювати його, не стаючи рупором для залучення нових прихильників.
Нам треба знати, чи наші практики не викривлюють ситуацію і не дозволяють маніпулювати нами. Ми маємо розуміти ненавмисні результати нашого висвітлення. Журналістські практики не є священними, а створені для того, щоб допомогти нам краще обслуговувати громадськість і демократичне суспільство. Бездумне і некритичне дотримання практик може загрожувати цій меті. Ми повинні постійно самим собі ставити запитання, чи ми вірні лише професійним практикам, чи вірні своїй аудиторії і демократії.
Популізм досі загрожує представницькій демократії. Наша відповідальність як громадян і як журналістів – забезпечити дієву відповідь цьому і впевнитися, що наше висвітлення дає громадськості інформацію, якої вона потребує, щоби проникливо оцінити її елементи, недоліки та загрози. Від цього залежить майбутнє демократії.
Переклад з англійської мови статті “Are Journalists Reporting – Or Publicising – Populism?” – витяг з виступу Роберта Пікарда (Robert G. Picard) “Журналістика, популізм і майбутнє демократії” на симпозіумі з нагоди 40-річчя Інституту журналістики Технічного університету Дортмунда (28.10.2016)
Фото: Gage Skidmore, ліцензія Flickr CC
Remi Noyon, ліцензія Flickr CC
Metropolico, ліцензія Flickr CC
Tags: Дональд Трамп, журналісти, журналістські стандарти, медіа і політика, популізм, стандарти журналістики