Політичні журналісти активно висвітлюють діяльність президента, прем’єр-міністра, міністрів, керівників партій – осіб, від рішень яких за замовчуванням залежить багато. Як же складається ситуація зі звичайними парламентарями, які мусять боротися за увагу ЗМІ? Якими критеріями послуговуються журналісти, беручи коментарі в тих чи інших депутатів? Чи впливають на вибір їхні політичні переконання, вік та стать?На ці запитання у своєму дослідженні “Як звичайні члени парламенту можуть потрапити в новини (…)”спробувала дати відповідь Деббі Вос (Debby Vos), гостьова викладачка Антверпенського університету (University of Antwerp), що в Бельгії.

Вона висунула низку гіпотез про фактори, які можуть впливати на новинну цінність депутатів. Це – партійна приналежність (великі партії або партії уряду висвітлюються частіше), спеціалізація у певному питанні, участь в обговоренні актуальних проблем, законодавчі ініціативи політика. На основі цих гіпотез Деббі Вос сконструювала вісім прес-релізів реальних членів бельгійського парламенту, які в ході експерименту оцінили 73 бельгійські журналісти (44% з яких – жінки). Політики, яким приписувалися прес-релізи, належали до чотирьох партій парламенту Бельгії; було дотримано балансу між правими та лівими, урядовими і опозиційними силами. Серед обраних для дослідження політиків було порівну жінок та чоловіків; четверо із запропонованих парламентарів мали явну спеціалізацію.

У результаті аналізу Деббі Веб виявила, що представники великих партій мають більше шансів донести свої ідеї до медіа. З урядовими силами це, однак, не спрацювало: їх журналісти не назвали більш вагомими. За словами дослідниці, це можна пояснити бажанням журналіста дотриматися балансу і схильністю брати коментарі в опозиційних депутатів у відповідь на урядові повідомлення.

Також, аби збільшити свої шанси потрапити до новин, парламентарю варто працювати над своїми комунікаційними стратегіями, каже авторка. “Намагаючись вийти на контакт із журналістами, їм потрібно зважати на новинний порядок денний. Найкраща стратегія для парламентаря – реагувати на ‘гарячі теми’”, – додає вона.

Ще одним вагомим чинником, на який зважають журналісти – вид активності депутата. Ті  члени парламенту, які докладають зусиль у сфері розробки законопроектів, привертають більше уваги медіа. “Дії, спрямовані на зміну політики, є більш суспільно значущими порівняно з самою лише критикою і запитаннями, адже  можуть мати своїм наслідком зміни у суспільстві”, – пише Деббі Веб.

Гіпотеза про те, що парламентарі, які мають конкретну спеціалізацію – більш затребувані, не підтвердилася. Як і не підтвердилася у рамках цього аналізу теза з попередніх досліджень про недостатню увагу ЗМІ до жінок-політиків.

Крім цього, дослідниця аналізувала, як впливають на рішення про новинну цінність політиків власний життєвий досвід та демографічні характеристики медійників. Виявилося, що у відповідях не було серйозних розбіжностей залежно від віку, статі, політичних симпатій. За словами Деббі Веб, це можна пояснити тим, що політичними журналістами, як правило, є високопрофесійні працівники, які у своїй діяльності керуються передусім професійними нормами. У випадку Бельгії впливовим може бути чинник переважання у журналістській культурі неупередженого підходу до висвітлення подій.

Фото: Pixabay (CC0 Public Domain)