На початку червня чотири арабські країни – Саудівська Аравія, Об’єднані Арабські Емірати, Бахрейн та Єгипет – оголосили “м’яку війну” Катарові. Вони висунули довгий список вимог, зокрема – послабити зв’язки з Іраном, вислати з країни турецькі збройні сили і вжити інших заходів, що зменшили би вплив Катару в регіоні. Вони також вимагали закриття мережі “Аль-Джазіра” (Al Jazeera), яку фінансує Катар і яка роками критикувала інші арабські режими. Дотепер катарський уряд протистояв тиску і вимогам згорнути активність медійної мережі.
Я досліджую “Аль-Джазіру” і пишу про неї з перших років її існування, часом зі стурбованістю, часом із похвалою. У своїй книзі “Ефект Аль-Джазіри”, що вийшла 2008 року, я розглядаю політичну значимість регіональних супутникових новинних мереж в арабському світі та поза ним. Хоча редакційна політика “Аль-Джазіри” залишається контроверсійною, я думаю, що закриття будь-якого ЗМІ послаблює життєздатність вільної преси, а особливо в регіоні, де так важко становлюється демократія.
Критичний погляд
Коли мережу заснували 1996 року, вона вразила арабський медіапростір. У той час нормою були нецікаві, контрольовані владою випуски теленовин із низькими стандартами виробництва. І раптом з’явився канал, що пропонував порівняно нецензуроване висвітлення політики в регіоні і новинні програми якого виглядали так само добре, як у західних компаній BBC чи CNN.
І що найважливіше – коли в арабському світі відбувалися важливі події – наприклад Друга Інтифада, коли 2000 року палестинці збунтувалися проти Ізраїлю – арабська аудиторія вже не мусила вмикати західні канали, щоб отримати аналіз того, що відбувається. Натомість, вони бачили місцевих репортерів, що висвітлювали новини з про-арабським ухилом. Англомовна “Аль-Джазіра”, яку заснували 2006 року, пишається тим, що частіше за інші медіа подає історії і точки зору з так-званого “глобального Півдня” (країн Азії, Африки та Латинської Америки).
В цілому, канал став контроверсійним через висвітлення американських воєн в Афганістані та Іраку. Адміністрація Джорджа Буша (George W. Bush) вважала, що канал підбурює, підкреслюючи жертви серед цивільного населення у цих війнах. Представники влади висували звинувачення в тому, що “Аль-Джазіра” розбурхує незадоволення діями США в регіоні.
Розкутий, пан-арабський підхід “Аль-Джазіри” розгнівав також близькосхідних правителів, які хотіли контролювати контент, що отримують їхні громадяни. “Аль-Джазіра” висвітлювала ці уряди критично, особливо, якщо вони діяли проти Катару. Серед тем, які обговорюються під час ток-шоу мережі – релігія і проблеми жінок. Таким чином в арабському світі переосмислюють поняття “свободи слова”.
Щоправда, у впертості “Аль-Джазіри” є обмеження. Попри те, що канал критикує правлячі класи у більшості арабських країн, королівську сім’ю Катару так само ретельно не висвітлюють. Де-факто, канал там сприймають як частину катарського зовнішньополітичного апарату.
Арабська весна – поворотний момент
Саудівська Аравія, Бахрейн та ОАЕ особливо розчарувалися в “Аль-Джазірі” та її катарських власниках, коли 2011 року спалахнули протести “Арабської Весни”. Їм здалося, що “Аль-Джазіра” була прихильною до протестувальників і розпалила протести, які поставили під загрозу місцеві монархії.
Також “Аль-Джазіра” позитивно висвітлювала “Братів мусульман”. Це розізлило єгипетського президента Абдель Фаттаха Аль-Сісі (Abdel Fattah el-Sisi), який організував заколот і скинув попередника, котрий належав до “Братів-мусульман”. Навіть за умови нинішніх суперечностей “Аль-Джазіра” продовжує критично розповідати про інші арабські країни.
Твердження, що арабськомовна Аль-Джазіра висвітлює події з про-ісламістським ухилом не безпідставні. Противники Катару кажуть, що позитивно представляють не лише “Братів-мусульман”, але також пов’язані з “Аль-Каїдою” групи в Сирії та Ємені.
Що могло б заповнити прогалину?
Катар дав зрозуміти, що розглядає вимоги Саудівської Аравії та інших держав як посягання на його суверенітет. Навіть якщо катарці підуть на компроміс у деяких вимогах, навряд чи вони закриють “Аль-Джазіру”. Мережа – одне зі знакових досягнень Катару; це засіб, що допоміг глобальному піднесенню менших народів впродовж останніх двох десятиліть.
Аль-Джазіра не має монополії на висвітлення новин в регіоні – це далеко не так. Її головний конкурент – “Аль-Арабія” (Al Arabiya), що відображає погляди своїх саудівських власників і могла б стати ключовим арабським новинним каналом, якби не стало “Аль-Джазіри”. Є й інші помітні новинні ресурси: Sky News Arabia, яким володіє представник королівської сім’ї ОАЕ, і “Аль-Манар” (Al Manar), що на іншому боці ідеологічного спектру і є голосом Хезболли. Ця конкуренція вплинула на частку “Аль-Джазіри” на ринку.
Мережа є заманливою мішенню для противників Катару, адже зробила багато для того, щоби підняти країну на світовій арені. Окрім оригінального арабського каналу та англомовної “Аль-Джазіри”, є також “Аль-Джазіра Балкани”, кілька спортивних та дитячих каналів. Також мережа створює документальні фільми та спеціальні програми.
“Аль-Джазіра” далека від ідеалу, але тим, хто хотів би бачити арабський світ більш демократичним, ця мережа показала, що навіть новинні ресурси і голоси, неузгоджені автократичними режимами, можуть знайти своє місце в публічному дискурсі. Як будь-де у світі, арабське суспільство виграє від того, що матиме різноманіття голосів, що обговорюють буденні проблеми. У Близького Сходу – безліч проблем, але їх не можна вирішити згортанням і без того обмеженої свободи медіа.
Переклад з англійської мови статті “The Threat to Al Jazeera and Why it Should be Resisted”
Цю статтю вперше опублікували у The Conversation
Зображення: Omar Chatriwala, Flickr CC licence
Tags: Al Jazeera, Аль-Джазіра, Арабська весна, арабський світ, Катар, медіа і політика, ОАЕ, Саудівська Аравія, свобода преси, свобода слова, цензура