Зображення: Pixabay, succo

Попри всі зусилля, у новини популісти потрапляють не так вже й часто -– журналісти залишаються скептичними до їхніх заяв та ідей. Про це свідчить дослідження науковців із Цюріхського університету, які аналізували контент провідних газет у десяти країнах.  

Останніми роками, коли у Західних країнах посилюються популістські політичні рухи та партії, медіа потрапляють під шквал критики за їхню роль у цьому процесі. Мовляв, популісти, з їхньою конфліктністю, емоційними й контроверсійними заявами, отримують від ЗМІ надто багато уваги. Політичні фігури, натомість, вважають ворогами пресу: яскравими прикладами тут є німецькі праві та американський президент Дональд Трамп.

У своєму дослідженні “Новинні медіа як вартові, критики та ініціатори популістської комунікації…”  автори вивчають, які саме ролі відіграють медіа, висвітлюючи популізм і які з них є домінуючими у пресі десяти європейських країн – Австрії, Болгарії, Швейцарії, Італії, Польщі, Німеччини, Франції, Нідерландів, Швеції та Великої Британії.

У кожній країні для аналізу автори обрали провідну таблоїдну та якісну газету, а також тижневик. До уваги брали контент за період із березня 2014 по травень 2015 року.

Дослідники виходили з того, що у висвітленні популізму журналісти можуть відігравати три ролі: бути вартовими (gatekeepers), інтерпретаторами (interpreters) та ініціаторами (originators) популістських меседжів.

За поясненням авторів, як “вартові”, журналісти обирають контент та можуть надавати або відмовляти популістським заявам та політикам у видимості. Як “інтерпретатори” журналісти оцінюють, пояснюють дії таких політиків та їхні заяви. У ролі “ініціаторів” журналісти самі можуть бути задіяні в популістській комунікації.

Проаналізувавши 9 тисяч новинних матеріалів, науковці оцінили, наскільки популярними є згадані ролі і в яких країнах які підходи превалюють.

З’ясувалося, що у ролі вартових журналісти дуже обережно дають популістам доступ до новин. “На противагу численним звинуваченням на адресу новинарів після Європейських виборів [виборів до Європарламенту – ред.), Брекзиту та виборів Трампа про те, що журналісти заохочують популізм, надаючи йому некритичну платформу, наші дані показують іншу картину, – йдеться у статті. – Ми побачили, що популістські політичні фігури (як ліві, так і праві) переважно недостатньо представлені у висвітленні проблем, які вони самі порушують”. Йдеться, зокрема, про питання ринку праці та міграцію. Лише в Італії, Нідерландах та Великій Британії праві популісти були занадто представлені в історіях про імміграцію.

Загалом, як показує дослідження, відсоток, отриманий крайніми правими та крайніми лівими на виборах, сильно контрастує з тим, як часто ці політики висловлювалися у медіа зі згаданих тем.

“Наш аналіз демонструє на диво чіткий скептицизм щодо популістських політиків та їхніх ідей. Попри те, що популісти можуть заявляти свою прерогативу, новинну цінність та вміння вирішувати згадані проблеми, новинні ворота залишаються для них закритими”, – пишуть автори дослідження.

У ролі інтерпретаторів журналісти більшості видань, згідно з контент-аналізом, опонують популістським акторам. Представників таких партій частіше за інших політиків оцінюють негативно і ставлять їхні ідеї під сумнів.

Як виявили дослідники, у ролі ініціаторів журналісти, особливо таблоїдних видань, самі схильні виставляти себе “голосами народу”, показувати людей в позитивному світлі, захищати їх. За словами авторів статті, журналісти упереджені щодо істеблішменту, зображають політичні еліти негативно і висловлюють суперечливі твердження на їхню адресу. Якщо ж говорити про цю тенденцію у різних типах медіа, то до анти-елітного дискурсу більше схильні журналісти тижневиків; також таблоїди більшою мірою анти-елітні, ніж великоформатні газети.

Щоправда, ролі журналістів можуть відрізнятися залежно від політичної системи. Як показав аналіз, у країнах, де політичні партії перебували поза міжпартійною кооперацією (Німеччина, Франція, Нідерланди чи Іспанія), журналісти більше обмежували появу популістів. Найбільш негативну тональність щодо популістських діячів дослідники помітили у Нідерландах та Швеції. І менш негативною щодо популістів була тональність видань в Австрії та Болгарії – де популістські партії були представлені в уряді. Іншими словами, нижчою репрезентація популістів та їхня оцінка була в тих країнах, де політичний істеблішмент відмежовується від популістських сил.

Можливо, вас також зацікавить:

“Як висвітлювати популізм: 10 порад журналістам”

“Журналісти висвітлюють – чи рекламують – популізм?”

Підпишіться на нашу щомісячну e-mail-розсилку найцікавішого у сфері медіа