Мій перукар, майже лисий сивий дядько, також джазовий музикант. Рано-вранці, перш, ніж відкрити салон, він грає на трубі. Впродовж дня він також слухає радіопрограму P8 Jazz данського суспільного мовника.

Але ця звичка відійде в минуле. P8 Jazz закривають, оскільки данський суспільний мовник DR припиняє багато своїх активностей. Мій перукар цим дуже засмучений: «Данія має гарну джазову традицію, і кожного літа прихильники цього стилю з’їжджаються з усього світу до Копенгагена на щорічний фестиваль».

Фронтальний наступ на свободу медіа у Данії

Скорочення DR засмутить не лише прихильників джазу. Йдеться також про фронтальний наступ на свободу медіа. Відповідно до рішення, яке прийняв парламент (Folketinget), DR має урізати свій бюджет на 20% упродовж наступних п’яти років.

«Ми наближаємося до радянської моделі», ―  каже про цю ситуацію данський соціолог Пітер Дюленд (Peter Duelund), який тривалий час вивчає стан фінансування громадських інституцій. Дотепер DR фінансувався ліцензійним збором. Зараз суспільний мовник має 6 телеканалів та 8 національних радіоканалів. Його бюджет ―  3,5 мільйонів данських крон (470 млн євро) на рік. Коли програма економії буде реалізована, у DR залишиться три національні телеканали і п’ять радіоканалів. Нинішній штат, що налічує близько 3400 працівників, скоротять до менше, ніж трьох тисяч; 90 скорочених працівників ―  з новинних департаментів.

Деякі канали є менш важливими і не викликають стурбованості у мене як журналіста та активіста зі свободи медіа. Данія була живою демократією і багато років тому, коли був тільки один телеканал, і при цьому чорно-білий.

Погано замаскована атака на суспільне мовлення

Проблема – у обсязі скорочень. Щоби зекономити 20% бюджету, телерадіомовні мережі треба поставити у безвихідь. Такий крок щодо суспільного мовника можна розглядати тільки як помсту. Політики, переважно з центристських та правих партій, роками виступали проти DR, називаючи їх «червоними» і надто лівими. Ці політики були щасливі, як Вінні-Пух із діжкою меду, коли оголошували рішення скоротити бюджет суспільного мовлення.

В цьому контексті корисно знати, що майже всі журналісти, хто у минулому покинули DR, щоби піти в політику ―  наприклад, член Європарламенту Мортен Локкегаард (Morten Løkkegaard), міністр закордонних справ Уффе Еллеманн-Єнсен (Uffe Ellemann-Jensen) та колишній єврокомісар  Конні Хеджагард (Connie Hedegaard) ― представники консервативних чи ліберальних партій.

Як на мене, то сприймати DR як «червону» інституцію ―  це абсурд. Навпаки, DR ― це ключовий стовп заможності Данії, і він не піддає сумніву її основи.

Друге, і навіть більш проблемне питання ―  це новий договір суспільного мовника між DR та владою (парламентом). Такі контракти почали укладати 2003 року, вони окреслили активності та завдання DR. Один із пунктів ― це обсяги контенту данського виробництва, яку компанія повинна транслювати ― що має сенс в країні, де лише шість мільйонів жителів. Та новий договір суспільного мовника ―  це засіб знущання.

Він нівелює принцип «витягнутої руки», який означає, що влада, у цьому випадку парламент, визначає лише загальні правила. У минулому DR могла сама планувати свої конкретні дії: кількість каналів, кількість данських фільмів, вироблених власним продакшеном, головні новинні програми, аутсорсинг та інше. Але це вже минуле.

Новий контракт суспільного мовлення скорочує свободу DR

Колишній генеральний директор DR Крістіан Ніссен (Christian Nissen) проаналізував усі договори про суспільне мовлення. Перший з них у 2003 році мав лише 9 сторінок. Договір за 2015 рік мав уже 21 сторінку, а нинішній (з умовами скорочення штату) має 20 сторінок і дуже деталізований список дій, які повинна виконати DR, а які ―  не повинна. Кількість деталізованих норм зросла з 56 до 172. Зненацька контракт також регулює, як багато хорів та музикантів можна мати DR, скільки роботи віддати на аутсорсинг і скільки новинних програм можна мати. «Витягнута рука» сьогодні дуже, дуже коротка.

Додайте до цього той факт, що новий договір про суспільне мовлення явно ідеологічний. DR віднині зобов’язаний дотримуватися «християнської традиції». Деякі політики явно турбуються про дуже хорошу кореспондентку на Близькому Сході Пук Дамсгаард (Puk Damsgaard), яка одягає хустку, коли працює в Сирії та Іраку. Очевидно, їм хочеться бачити DR християнськими місіонерами.

Також у майбутньому DR буде фінансуватися з державного бюджету, а не з ліцензійних зборів, як зараз. Популістсько-консервативна більшість у парламенті таким чином започаткувала прямий контрольний механізм цієї дуже важливої громадської інституції.

На жаль, данські видавці приватних медіа на боці ворогів DR. Вони явно серед переможців бою із DR. Як і їхні аналоги в інших країнах, заявляють, що веб-сторінки корпорацій суспільного мовлення з відмінним новинним контентом та коментарями спотворюють медіаринок, адже вони безкоштовні, в той час як видавці запроваджують пейволл, щоби заробити грошей. Відтепер DR не має права публікувати новинні сюжети, коментарі, інтерв’ю чи розслідування на своєму сайті.

Наслідки катастрофічні: новий контракт суспільного мовника означає для данців гіршу журналістику на телебаченні, радіо та онлайн.

Мій перукар тепер має перемкнути на радіо P2 Classic. Принаймні там грають похоронні марші.

Переклад з англійської мови статті “How The Danish Broadcasting Corporation Is Bled To Death”

Ця стаття вперше з’явилася на сайті Європейського Інституту журналістики та комунікацій (EIJK) і опублікована на EJO з дозволу автора

Підпишіться на нашу щомісячну e-mail-розсилку найцікавішого у сфері медіа