Традиційно журналістика асоціюється з висвітленням важливих суспільно-політичних тем, проте існує цілий напрямок, зосереджений на індивідуальних та повсякденних аспектах життя — лайфстайл-журналістика.
Лайфстайл-журналістика — це дзеркало сучасного суспільства, що відображає наші прагнення, смаки та цінності. Вона охоплює широкий спектр тем: від моди та кулінарії до подорожей і технологій, формуючи наше бачення якісного життя. Цей напрямок журналістики часто недооцінюють, вважаючи його легковажним, проте він відіграє важливу роль у формуванні культурних трендів та споживчих звичок. Дослідження «Am I a Journalist? Lifestyle Journalists’ Discursive Construction of Their Profession Inside, Outside, and Alongside the Journalistic Field», проведене в Сингапурі, розкриває, як ці журналісти формують свою професійну ідентичність в умовах домінування політичної журналістики та обмеженої свободи медіа.
Результати інтерв’ю з 31 журналістом демонструють цікавий контраст із західними журналістськими традиціями. Якщо в західних країнах медіа часто позиціюють себе як «четверту владу», то сингапурська журналістика функціонує під пильним контролем держави. Проте навіть у таких умовах журналісти, які висвітлюють моду, дизайн інтер’єру, технології та подорожі, знаходять креативні способи впливати на аудиторію та виражати свої ідеї.
Сингапур представляє особливий інтерес для дослідників завдяки поєднанню високого рівня інтернет-проникнення та суворих законів цензури. Це створює унікальне середовище для вивчення методів роботи лайфстайл-журналістів в умовах державного контролю. Провідні медіа країни, такі як Singapore Press Holdings та Mediacorp, мають тісні зв’язки з урядом, що значно обмежує можливості журналістів висловлювати погляди, які суперечать офіційній позиції.
Однак лайфстайл-журналісти знаходять інноваційні підходи до висвітлення тем культури, моди та технологій, балансуючи між професійними стандартами та обмеженнями. Це дослідження підкреслює важливість лайфстайл-журналістики не лише як розважального контенту, але і як важливої сфери, що відображає суспільні цінності та тенденції в умовах обмеженої свободи слова.
Ми не просто розважаємо
Дослідження виявило, що лайфстайл-журналісти вбачають у своїй роботі значно глибший сенс, ніж просто розваги. Вони переконані, що їхній контент відіграє важливу роль у формуванні суспільства, особливо в сучасному глобалізованому світі, де культура і спосіб життя мають не менший вплив на людей, ніж політика. Хоча багато хто з них відчуває себе поза межами «традиційної» журналістики, деякі прагнуть позиціювати свою професію як окремий, самодостатній сегмент, що не потребує прямого зв’язку з політичною журналістикою.
Значна частина респондентів висловила думку, що їхня робота не відповідає стереотипним уявленням про «справжню» журналістику, оскільки не стосується безпосередньо громадянського обов’язку чи тем, які прямо впливають на демократію. Наприклад, журналіст Кенджі поділився своїми сумнівами щодо доречності матеріалів про їжу під час пандемії COVID-19: «…це криза у сфері охорони здоров’я, чому я маю писати про найкращі страви? Я знаю, що це не важливо». Інші також зазначають, що їхня робота не надає життєво необхідну інформацію, на відміну від новин про політику чи війни.
Лайфстайл-журналісти часто сприймають свою роботу більше як розважальну, ніж як висвітлення серйозних тем. Як зауважила Берніс: «…вони роблять суспільне благо, а я розважаю». Це створює чітке розмежування між політичною та лайфстайл-журналістикою, де останню часто вважають менш важливою і такою, що не має серйозних наслідків.
Цікавим аспектом дослідження є гендерний склад учасників. Переважна більшість журналістів у цій сфері — жінки, що відображає загальносвітову тенденцію в лайфстайл-журналістиці.
Це також підтверджує усталену думку про те, що жінки частіше отримують завдання в «м’яких» напрямках журналістики, тоді як політична журналістика залишається переважно «чоловічою територією».
Ключовою особливістю лайфстайл-журналістики є її суб’єктивність та креативність. На відміну від традиційної журналістики, яка прагне до об’єктивності, лайфстайл-журналісти підкреслюють, що їхня робота вимагає «багато особистого стилю та креативного підходу». Цей аспект ще більше відрізняє їх від «серйозної» журналістики, яка вважається важливішою для суспільства.
Варто відзначити, що деякі респонденти бачать потенціал лайфстайл-журналістики вийти за межі традиційних уявлень і стати самостійною, впливовою сферою. Вони розглядають своє завдання не лише як інформування для громадської користі, а й як задоволення потреб аудиторії в якісному контенті про стиль життя, культуру та особистісний розвиток.
Між автономією та комерційним тиском
Лайфстайл-журналістика часто опиняється у центрі суперечок через свою природу, яка не завжди відповідає усталеним принципам традиційної журналістики. Однією з ключових дилем є її залежність від комерційних інтересів, що кидає виклик ідеї журналістської автономії та незалежності. Дослідники стверджують, що ця комерційна сторона суперечить головному принципу журналістики — незалежності від фінансового тиску. Більшість лайфстайл-журналістів, опитаних у рамках дослідження, також визнають цю суперечність.
Одна із респонденток, Кеті, зазначила: «…брендований контент завжди буде схильний до певних впливів, адже мета — це продаж». Цей тиск змушує журналістів відчувати конфлікт з основними журналістськими цінностями. Інші журналісти підкреслюють, що коли контент оплачений, його вже не можна вважати журналістикою: «Коли матеріал оплачений, це вже не журналістика» (Селін).
Ще одна грань, яка відокремлює лайфстайл-журналістику від традиційної, — це питання терміновості. Тоді як політична журналістика вимагає швидкого реагування на події, лайфстайл-журналісти мають значно більше часу для підготовки матеріалів. «У новинах вас постійно підганяють дедлайни … але я маю розкіш брати час на написання своїх історій», — зізнався один із журналістів. Ця повільніша динаміка ще більше підкреслює їхнє відчуття належності до «позажурналістської» сфери.
Професійна валідація
Сприйняття лайфстайл-журналістики зовнішніми акторами, включаючи керівників редакцій, є ще одним важливим аспектом формування професійної ідентичності. У багатьох випадках лайфстайл-журналісти стикаються з тим, що їхній контент вважається менш важливим, ніж політичні новини. Вони бачать це, зокрема, у тому, як розміщуються матеріали — політичні новини зазвичай на перших шпальтах, тоді як лайфстайл-контент опиняється десь наприкінці видання.
Один із респондентів навіть назвав розділ Life в редакції «Гаваями» — місцем, де журналісти мають менше шансів на кар’єрне зростання.
Нарешті, відсутність таких нагород, як Пулітцерівська премія для лайфстайл-журналістики, підсилює відчуття того, що їхня робота не сприймається як «справжня» журналістика. Один з опитаних, Зед, зазначив: «Ви можете бути дуже поважними у своїй сфері, але ви не в окопах, не фотографуєте дітей із відірваними ногами, і тому не виграєте Пулітцерівські премії».
Як розповідає одна з журналісток, Берніс, лайфстайл-журналісти відчувають дистанцію від своїх колег. Аудиторія теж не завжди ставиться до їхньої роботи серйозно. Як зазначає інша журналістка, Джой, в інтернеті часто можна побачити коментарі на кшталт: «Навіщо висвітлювати такі речі? Це не новини». Такі висловлювання зміцнюють відчуття того, що лайфстайл-журналісти перебувають на периферії журналістики.
Втім, попри таке ставлення, самі лайфстайл-журналісти намагаються довести свою професійну належність до журналістики. Вони підкреслюють, що їхня робота вимагає таких самих навичок і дотримання журналістських стандартів. «Лайфстайл-журналістика дотримується основних засад створення якісного журналістського контенту», — каже журналістка Аманда. За її словами, технічні аспекти роботи залишаються такими ж, як і в новинній журналістиці. Деякі з опитаних навіть стверджують, що лайфстайл-журналістика є складнішою, ніж новини, оскільки вимагає більшої креативності.
Однак справжня боротьба за визнання відбувається не тільки між лайфстайл-журналістами та їхніми політичними колегами, але й на рівні очікувань суспільства. Як зазначає Шаніс, лайфстайл-журналісти часто стикаються з невидимою працею, яку недооцінюють. Вона наводить приклади виснажливих престурів, коли журналісти працюють безперервно, або зобов’язання виглядати «ідеально» під час заходів, що вимагає додаткових зусиль.
Цікаво, що в умовах таких країн, як Сінгапур, де свобода преси обмежена, лайфстайл-журналістика набуває нового політичного змісту. Через суворі урядові обмеження, які контролюють політичну журналістику, саме лайфстайл-журналісти мають можливість торкатися чутливих соціальних тем, таких як питання ЛГБТ та расової рівності. Одна з журналісток, Емі, каже, що в Сінгапурі саме в просторі лайфстайл-журналістики можна відкрито обговорювати теми, які були б неможливі у традиційних новинах.
Проте навіть серед самих лайфстайл-журналістів немає єдиної думки щодо того, чи повинна їхня робота мати політичний вимір. «Я більше займаюсь культурою, тому не вважаю своїм обов’язком висвітлювати соціальні питання», — каже журналіст Едмунд.
Все це вказує на те, що лайфстайл-журналістика існує на межі журналістики, ніби балансуючи між традиційною журналістикою та чимось абсолютно новим. Отже, питання про те, чи належить лайфстайл-журналістика до традиційної журналістики, залишається відкритим. Але одне зрозуміло точно: лайфстайл-журналісти продовжують шукати своє місце у професійному світі, розширюючи межі того, що можна вважати журналістикою.
Погляди, висловлені на цьому сайті належать авторам і не обов’язково відображають точки зору, політики та позиції EJO.
Джерело зображення: Pexels.
Стежте за нами у Facebook.
Tags: лайфстайл-журналістика, професійні стандарти, професійна ідентичність журналістів, Сингапур, стандарти журналістики