Сьогодні цифрове споживання формує не лише способи отримання інформації, а й способи осмислення минулого. Туризм стає інструментом активної культурної пам’яті. Покоління Z, яке мислить візуально, звикло до інтерактивності та мобільності, переосмислює механізми збереження та передачі історії через цифрові технології. Показовим прикладом є Італія: Колізей у Римі пропонує відвідувачам занурювальний досвід за допомогою доповненої реальності, 3D-реконструкцій та мобільних застосунків, що перетворюють історію Римської імперії на інтерактивний наратив. Завдяки таким технологіям історичний контент стає доступнішим, емоційнішим та ближчим до молодої аудиторії. Втім, цифровізація історії порушує й низку складних питань про автентичність, поверховість інтерпретацій та відповідальність за точність передавання культурної спадщини. На тлі цих занепокоєнь Європейський Союз ухвалив оновлене медійне законодавство, спрямоване на боротьбу з дезінформацією та захист інформаційного простору (Zárate, 2025).

Від путівників до стрічок TikTok

За даними звіту Eurostat (2024), понад 65% молодих європейців віком від 18 до 30 років подорожують щонайменше раз на рік до культурних або історичних місць. Одним із ключових чинників такої мобільності стала доступність авіаперельотів завдяки лоукостерам на кшталт Ryanair, EasyJet та Wizz Air. Однак інтерес молоді до таких подорожей уже давно виходить за межі суто рекреаційних мотивів. Формується новий спосіб взаємодії з минулим через швидкі, візуально насичені цифрові формати. У звіті «Покоління Z та цифрова інклюзія» (Міністерство цифрової трансформації та державної служби, 2024) зазначається, що молоді люди надають перевагу коротким аудіовізуальним формам подачі історичного контенту. Це спонукало музеї та меморіали активно виходити на платформи на кшталт TikTok, адаптуючи комунікацію та оновлюючи методи популяризації історичної спадщини під потреби покоління Z.

TikTok-кери відвідують Освенцим

За останнє десятиліття тисячі молодих творців контенту мандрували ключовими місцями, пов’язаними з нацистським Голокостом: від Освенцима-Біркенау в Польщі до Меморіалу вбитим євреям Європи в Берліні, Будинку Анни Франк в Амстердамі, Празького гетто та Музею Голокосту в Будапешті. Ці простори пам’яті, глибоко позначені трагедією, дедалі частіше з’являються у TikTok та Instagram — і результати такого висвітлення виявляються дуже неоднозначними.

Частина контенту викликає гостру критику через тривіалізацію або перетворення пам’яті на елемент естетичного туризму: від селфі з фільтрами в місцях масових убивств до танцювальних відео на тлі меморіальних об’єктів чи підписів, що знецінюють історичний контекст. Водночас є приклади уважного й освітнього підходу. Автор @tastinghistory поєднує історичні сюжети з гастрономічною спадщиною різних культур, щомісяця збираючи мільйони переглядів. У TikTok та Instagram @arianehoyos подорожує містами світу, відкриваючи їхні сучасні принади й водночас пов’язуючи їх із подіями минулого. У Празі користувачі на кшталт @keine.erinnerungskultur привертають увагу до проєкту Stolpersteine — невеликих металевих плиток перед домівками жертв нацизму, що зберігають пам’ять про переслідування та зникнення конкретних людей. У Мадриді анонімні облікові записи, такі як @pasionpormadrid та @madridsecreto, документують трансформації міста й розповідають маловідомі історії, зокрема й ті, що стосуються втраченої культурної спадщини.

У 2021 році Меморіал Освенцима запустив цифрову просвітницьку кампанію «Кожен крок має значення», яка включала короткі відео для соціальних мереж, інтерактивні карти та свідчення тих, хто вижив, адаптовані до вертикального формату. Подібну стратегію застосував і Музей Анни Франк, залучивши місцевих інфлюенсерів, щоб донести історію до молодої аудиторії зі збереженням точності та чутливості.

Усе це підкреслює складність взаємодії між масовою культурою, алгоритмами соціальних мереж і тим, як музеї та культурні інституції вибудовують наративи про минуле. Виклик полягає в тому, щоб знайти баланс між доступністю й повагою, між цифровими форматами й етикою пам’яті.

Гейміфікація історичних районів

Ще один прояв поєднання цифрового туризму та історичної пам’яті спостерігається у старих кварталах Лісабона, Будапешта та Кракова. На платформах izi.travel та VoiceMap з’явилися захопливі GPS-маршрути, що пропонують досвід занурення в минуле: туристи слухають історії, нібито розказані від першої особи вигаданими чи реконструйованими мешканцями минулих епох — угорським євреєм, переслідуваним під час Другої світової війни, лісабонською пралею XIX століття або польським партизаном із Варшавського гетто. Така форма цифрової гіперреалізації відкриває можливості для повернення забутих міських просторів до сучасного культурного обігу, але водночас сприяє процесам джентрифікації та поступового витіснення локальних спільнот.

У дедалі більш візуальному, швидкоплинному та алгоритмічно керованому світі ризики полягають не лише у забутті минулого, а й у його спотворенні. Покоління Z потребує орієнтирів, які допоможуть осмислити нові способи споживання й творення пам’яті. Туризм майбутнього може стати потужним освітнім інструментом за умови, що його буде підживлено переконливими, відповідально створеними наративами, а формування цих наративів значною мірою залишається у сфері впливу медіа та історичної журналістики.

Цей текст було вперше опубліковано на іспанському сайті EJO 10 листопада 2025 року. Українською переклала Олександра Ярошенко.

Погляди, висловлені на цьому сайті належать авторам і не обов’язково відображають точки зору, політики та позиції EJO. 

Стежте за нами у Facebook та LinkedIn.