Журналісти не можуть працювати, якщо вони не вміють оперувати даними, — вважає Нільс Мульвад (Nils Mulvad), доцент Данської школи медіа і журналіст. Мульвад, який також керує компанією з аналізу даних “Kaas and Mulvad”, говорить, що це стало нині ключовою частиною медіа.

“Ви не могли працювати журналістом, якщо ви не здатні були взяти інтерв’ю. Те ж саме стосується журналістики даних в цифрову епоху”, — заявив він у своєму інтерв’ю на конференції “Data Harvest 2014”.

Мульвад прямо говорить, що для багатьох журналістів журналістика даних — це більше, ніж просто візуалізація даних за допомогою інтерактивних діаграм і графіки.

“Журналістика даних — це інструмент раннього попередження. Аналізуючи дані, інколи можна розпізнати проблеми до того, як вони фактично заподіють великої шкоди. Або до того, як їх можна буде помітити, використовуючи інші інструменти журналістики”, — стверджує він.

Існують інструменти, які допомагають журналістам в їхній роботі. Електронні таблиці, скрейпінг (англ. – scraping) і візуалізація даних, — усе це допомагає. Скрейпінг, наприклад, дозволяє журналістам слідкувати за тим, як різноманітні установи працюють на щоденній основі, оскільки він дозволяє відстежувати нові матеріали, що з’являються на різних веб-сторінках.

Дані завжди посідали центральне місце в журналістиці. Мульвад вказує, що “The Wall Street Journal” з’явився в 1889 році з щоденного післяобіднього зведення про фондову біржу компанії “Dow Jones”. У спортивних оглядах дані завжди були їх невід’ємним аспектом. Карта спалахів холери в дев’ятнадцятому столітті в Лондоні авторства Джона Сноу (John Snow) змінила наш погляд на цю хворобу — і запропонувала дата-журналістам модель, як працювати сьогодні.

Проте журналістика даних, якою ми її знаємо сьогодні, почалася з так званої “журналістики за допомогою ЕОМ”. Ще у 1950х репортери почали аналізувати дані за допомогою програмних інструментів для соціального та наукового аналізу. Один з перших прикладів журналістики за допомогою ЕОМ відбувся в 1952 році, коли телевізійники “CBS” використали комп’ютер “UNIVAC I” для аналізу результатів президентських виборів у США.

“Для того, щоб займатись журналістикою даних, необхідно поєднати три типи вмінь — журналістські навички, програмування та веб-дизайн”, — говорить Мульвад. “Іноді вони поєднуються в одній людині, а іноді потрібна ціла команда”.

“Необхідно розуміти основи статистики та інших методів соціальних наук. Потрібно бути дуже обережним з даними і використовувати їх належним чином, а не виступати з висновками, які неможливо обґрунтувати. Ось чому журналістику даних ще називають доказовою журналістикою”.

Мульвад вказує, що дуже часто дані є лише першим кроком у процесі створення репортажу. “Дуже важливо, щоб журналіст розглянув дані особисто, а не покладався на інших дослідників. Надто часто журналісти діють таким чином: беруть інтерв’ю у людей, які розуміються на даних. Але ці люди можуть мати свої приховані наміри, їхні висновки можуть бути дещо перебільшені, з тим щоб виправдати сенс їхньої роботи. Журналісти мають бути здатними знаходити найбільш важливий матеріал у даних і потім брати інтерв’ю у джерел на тему результатів дослідження”.

Є цікаве дослідження на тему використання соціальних медіа журналістами в Польщі, яке показує, що журналісти не схильні розглядати соціальні медіа як потенційне джерело інформації. Вони переважно використовують їх для “натхнення”, замість справжнього дослідження — пошуку людей, фактів і цифр.

Мульвад переконаний, що такі журналісти упускають можливості. “Соціальні медіа можна використовувати як засіб відстеження соціальних зв’язків, що є дуже корисним у журналістських розслідуваннях. Є деякі приклади репортерських розслідувань на основі аналізу соціальних кіл у Фейсбуці чи LinkedIn. Одній дівчині зі Словаччини навіть вдалося відстежити можливі випадки корупції в закупівлях для сфери охорони здоров’я шляхом аналізу усіх контрактів і особистих зв’язків між правліннями лікарень і керівництвом компаній, які брали участь у закупівлях. Люди залишають багато даних та інформації про себе у соціальних медіа, тому корисно знати, як відслідковувати це”.

Мульвад впевнений, що одні з найкращих прикладів журналістики даних створюються міждержавними незалежними мережами, такими як Міжнародний консорціум журналістських розслідувань (International Consortium of Investigative Journalism), який опублікував кілька репортажів про офшори. Ці матеріали призвели до суттєвого перегляду законодавства ЄС про відмивання грошей і вплинули на великі компанії та заможних осіб з усієї Європи.

“Цього неможливо було б досягнути без використання засобів журналістики даних”, — говорить Мульвад. “Що також було важливо в цьому проекті — це міжнародне співробітництво між журналістами. Щодо кожної залученої країни були необхідні ґрунтовні знання, тому над проектом повинна була працювати міжнародна група експертів. Але сьогодні, з такими інструментами, як соціальні медіа, безкоштовне програмне забезпечення, можливо все. Журналістика даних — це свого роду журналістський панк нашого часу”.

Переклад з англійської мови статті “Data Journalism is the Punk of Our Times”

Право на фото належить: O’Reilly Conferences / Flickr Cc; The Danish School of Media